Рожеві сиропи (збірник). Артем Чех
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Рожеві сиропи (збірник) - Артем Чех страница 8
Название: Рожеві сиропи (збірник)
Автор: Артем Чех
Издательство: Фолио
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-966-03-5408-1
isbn:
Шостим номером було число тридцять шість.
– Не знаєте, коли Степан народився? – запитав Сергій Валентинович тривожним голосом.
– Який Степан?
– Мерчинський. Дід Оліньки.
– У червні. Минулого тижня п’яним ходив. Відмічали, – спокійно відповіла Надія Миколаївна.
– Ні-ні, рік. Рік скажіть.
– Здається, він тридцять шостого. Ну да, тридцять шостого. Вони ж з батьком моїм в одному класі навчалися.
– Дякую. А коли Олінька прийде? – зловісно запитав листоноша.
– Та от уже має бути.
За кілька хвилин до зали влетіла розчервоніла Олінька.
– Всім привіт, – радісно скрикнула вона й попрямувала до бухгалтерії.
– Олінька, стій!
– А? – розвернулася вона.
– Бе, – сказав дядя Сергій Валентинович, з усієї дурі ляснув дівчину по щоці, потім мовчки дістав аркуш паперу й написав заяву про звільнення.
Надія Миколаївна оторопіло дивилася то на Сергія Валентиновича, то на Оліньку, чия ліва щока вкрилася кривавим відтінком.
– І бутерброди у вас – паршиві, – звернувся дядя Сергій Валентинович до Надії Миколаївни.
За два дні, вже не листоноша дядя Сергій Валентинович, зібравши валізу речей, зник у невідомому напрямку. Веломашину він подарував Василю.
Розділ 4
– О, то Валера майстер. Він вчився у покійного Іллі Петровича. Чув, може? Як кому піч треба або грубу – він перший у нас в селі. Каміни, конєшно, у кого як. Де получається, а де нє. Хоча в послєднє врємя він воду баламутить. Гроші великі просить. бо ото один майстер на все село.
– Ну, гроші не проблема.
– Він багато бере. А вам, Афанасій Вікентійович, півхати перероблять треба. Тисяч на десять це вам обійдеться.
– Я ж кажу, Стьопа, що гроші – не проблема. Це я на так питаю, на потім.
Афоня повзав уздовж і впоперек своєї ділянки з рулеткою, вимірював, примічав. Іноді зупинявся навпроти одного зі своїх численних розвалених сараїв та міркував уголос:
– Знесу к ляшій матері. І басейн поставлю.
Сусіди час від часу зазирали у двір Афанасія, але нічого втямити не могли. Одні казали, що Афанасій десь викопав скарб і тепер зробить тут собі парадіс. Інші шепталися, що до Афанасія приїхав його чоловік з Америки, дуже багатий мужчина, і наче хтось навіть бачив якогось чудного джентльмена у білому фраку, і що той джентльмен прогулювався по центру, гордовито вистукуючи горіховим ціпком. Так чи інакше, але Афанасій затіяв щось надзвичайне. Грандіозне.
Коли ж Афоня випадково довідався про несподіваний від'їзд дяді Сергія Валентиновича, він, сидячи на веранді й п'ючи гіркий настій з безсмертника та полині, дістав свій камінець, любовно протер його хустиною й тихенько, тихше, ніж пошепки, промовив:
– Якщо та децелина змусила Сергія поїхати з села, то скільки ж потягне цей камінь!
Афоня вистрибнув зі свого пильного СКАЧАТЬ