Сині етюди. Хвильовий Микола

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ оратор казав: такий iз наших… Треба, каже (читає по записцi)… двадцять п’ять архiвоєнських комунiзмiв… Щоб, значить, була правда… Що ви на це скажете?

      …Пф! – свiчка погасла.

      – Бог його знає, Несторе!

      …Перший осадчий прийшов з Правобережжя через Сагайдак – великий чумацький шлях. Перша хата була на березi. Але рiку випивало сонце, а троскiв пiдрiзували роки, i вiдходила вода в долину. Тодi будiвлi стояли на горбах, а вулицею летiли бенгальськими огнями пiски.

      …Спiвала:

      – А я дiвчина Наталка, а зовуть мене Полтавка…

      – …Наталочко! Моє миле котятко!

      …Вiн приїхав до бунту, коли в глибинах осель рiс бунт. Говорив про бунт – такий гострий, як бритва на горлi, такий грiзний, як смерч в океанi… шумують, шумують води: вал за валом. На сходi – маяк. Рев сирени.

      …А друга молодiсть i в Нестора була: Наталя Миколаївна – це недосяжнi кургани зiр.

      …З Нестором Олекса й посадив цю сосну. Тодi, двадцять лiт тому.

      …А бунт вирiс i положив бритву на горло.

      Вiн:

      – Наталочко! Я йду туди, до них!

      – Iди, милий.

      Вiн пiшов i не вернувся: не вертаються – хто в бунт…У Сибiр на золотi розсипини по Володимирськiй пройшов каторжник. I не прийшов.

      …I знову сни… а може, таємна яв?.. Хiба знала, що в неї закоханий цей незграбний бородатий Нестiр?

      …Плоть не розцвiла в закладний час. Вiд нього, вiд Олекси. I нiколи не було. Школа осунулась. Сосна росла й ховала дорогу, що на Сагайдак.

      У п’ятому двадцятого столiття проходив останнiй шквал другої молодостi. I пiсля заняття з сумом дивилась (з сумом врiзаної стеблини) на Нестора. Як вона хотiла, щоб вiн зрозумiв її.

      Але не зрозумiв, ї одiйшла друга молодiсть… А третя нiколи не приходить.

      …Брели роки. Пролiтали журавлi, горiли свiтанки, горiли зорi. А вранцi в садках шумiла дiямантова паморозь.

      – …Чи скоро земля воскресне? I бiжить глибокий чатинник моєї несибiрської тайги назустрiч свiжому вiтровi…

      День за днем, рiк за роком – у вiчнiсть… ( – Гей, ти, Днiпре! Гей, ти, сивий! Чи довго ще до навiгацiї?)

      …Нестiр ходив у суботу по пошту за десять верстов i приносив вiдтiля пошту й тютюн «Бурас» за дев’ятнадцять копiйок, у синiй обгортцi. До глибокої ночi вони курили й грали у хвильки.

      …Азiя – не Азiя. Провiнцiя – далi, провiнцiя – глибше.

      Далекий орiй димиться. Темний вiтер, сiверко. Бiлий вiтер. Замело дорiжки, вовчi стежки, заячi слiди. Повстали замети, набiї. За сараєм iржала, вила i рожала замети нiч.

      …А сосни гудуть – гудуть…

      – Чого так сосни гудуть.

      – Хуртовина. Вiтри.

      Ох, ви, сосни мої – азiятський край!

      …Уранцi пiдвiвся багряний диск холодного сонця. I стояв чатинник, як бабусина казка. Стояв по груди в снiгу. На вiтах горiли червiнцi. Це остання згадка другої молодости.

      …Але скоро вiтер знову пiдняв хмари. Вдарив в диск холодного сонця. Розбив диск холодного сонця.

      I знову фуга.

      …А в школу таки зiбрались. У лахмiттях федеративного СКАЧАТЬ