Сині етюди. Хвильовий Микола

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Час, певно, час. Отже останнє зусилля!)

      …Хтось закричав на вулицi. Наталка наставила вухо. Потiм пiдхопилась.

      – Якесь нещастя.

      Заводськi жiнки чують нещастя – серцем. Вискочила…На розi в меду горiла липа…

      А потiм у кiмнату внесли Остапа й положили на лiжко. З крана зiрвалась стальна хрестовина й перебила Остаповi праву ногу.

      НА ГЛУХIМ ШЛЯХУ

      Глибокi борозни лiт… I це – тоска… Куди сховаюсь вiд могил твоїх?

      …А втiм, добре: i штучнi вона мала, та з часом повипадали з омети. А постать її прибила чвиря. Знаєте – чвиря на глухiм шляху. Мороз коле скло, мережить скло.

      Школа, клас…

      До повiту – 60, до станцiї – 80.

      Навкруги: глуш, глуш, глуш…

      Це глибокий чатинник моєї несибiрської тайги.

      …Знаєте, милий друже, от мiнiатюрний фрагмент iз забутої, розвiяної поеми «Азiя».

      «…В п’ятому вiцi – дикiм i далекiм – вiд Уральських хребтiв, вiд Волзьких скель до тихих голубих вод Дунаю: гуни, сармати, германцi… I вбив син Мундцука свого брата Бледу. Скажений Аттiла, король гуннiв.

      …Проходили вiки. I прийшов глухий вiк – XIV. I на невiдомих азiятських верхiв’ях пiдвелась грiзна постать Темерлана…»

      Це nota bene до моєї вiри: велика iстина землi: сонце пiдводиться на сходi.

      …Сосни гудуть-гудуть…

      – Чого так сосни гудуть?

      – Хуртовина. Вiтри.

      Ох ви, сосни мої – азiятський край!

      …Школа, клас.

      Дiтвора спiває:

      – Нiхто не дасть нам iзбавлення: нi туз, нi дама, нi валет…Наталя Миколаївна стурбована. Наталя Миколаївна бiжить:

      – Боже мiй, дiти! Не можна так спiвати: це ж пiсня державна! Наталя Миколаївна скiнчила прогiмназiю – то так далеко! – Нестiр – сторож:

      – …Миколаївно! А хiба вже, мать, нема!

      – Ах, Несторе! Боже мiй! Чого ви турбуєтесь?.. Я як-небудь… Вона… «як-небудь». Нестiр:

      – Ох, Миколаївно! Святий ви чоловiк. Потому, як менi уздрiвається: забули про нас буржуази… Пожалуйте, махорочки…

      Закурюють.

      …Нафти нема. Ночi довгi, як степовi дороги на великiй рiвнинi. На холоднiй печi, в ганчiрках – фунт сухарiв у кутку i старе тiло. А ще старе бiля порога: Нестiр.

      Тодi сни… А може, таємна ява?

      – …у другому двадцятого столiття, двадцять рокiв тому вiн приїхав, бадьорий i радiсний, як сама юнiсть.

      Стояв вересень. Стояли блакитнi далекi простори. Тодi обрiй цвiв гарячими маками, i облiтали пелюстки, i обгортали мозок.

      На серцi спiвала струнка, бiла, як молоко, береза: у неї пишнi молодi перса, у неї золотi кучерi…

      …(Ляжу на твоє тьмяне лоно, мiй коханий, невiдомий обрiю!..)

      …Над архiпелагом осель, у м’ятову даль линула березова пiсня.

      …I курiв далекий обрiй, i пахли в мрiях мальтiйськi мандарини й африканський мигдаль.

      – …Наталочко! Моє миле котятко! Я ввесь дзвеню цукровим троском… Там, десь, на Великих Зондських, на вулканi Смеру. Наталочко! Моя зелена наядо!

      Тодi кипiла скажено друга молодiсть, СКАЧАТЬ