Сватання на Гончарівці. Григорій Квітка-Основ'яненко

Чтение книги онлайн.

      Не піду я за нього.

      Ой полола дівчина пастернак,

      Та сколола ніженьку на будяк.

      Диб, диб на село… и проч.

      Не так болить ніженька з будяка,

      Ой як болить серденько від дяка.

      Диб, диб… и проч.

      Ой, чия ти, дівчино, чия ти?

      Чи ти вийдеш на вулицю гуляти?

      Диб, диб… и проч.

      А що? чи хороша моя пісня?

      Уляна. Така точнісінько, як ти, що нічого і не второпаєш. Ось слухай, яку я тобі заспіваю. (Поёт).

      А що, Стецю, чи хороша моя пісенька?

      Стецько (долго смотрит на нее молча, потом вдруг вскрикивает). Погана! Який тебе нечистий такої навчив? Як я її розслухав, так вона дуже погана! Зачим ти її співаєш? Га?

      Уляна. Та я тобі і співаю, і кажу, що не люблю тебе і не піду за тебе.

      Стецько. Так себто батько збрехав? Ну-ну! Ось тільки скажи йому, що він бреше, то так по пиці ляпанця і дасть. (Вздохнув). Я вже пробував.

      Уляна. Так що ж? То батько твій, а то я тобі кажу, що не хочу.

      Стецько. Не треба мені твого хотіння, підеш і без нього. Батько ще казав, щоб ти не дрочилась.

      Уляна. А чого мені дрочитись? Я не скотина, нехай бог милує! А щоб я пішла за тебе, то навряд. Я ж кажу, що наше сватання ще вилами писане.

      Стецько. Ей!.. чи Прісько, чи Домахо, чи як тебе. Послухай та іди. Ось коли б ти вже була моя жінка та сказала б, що не хочеш за мене, так я б тобі пику побив, як мені батько часом б’є; а то ще тепер не можна. Батько казав, після весілля можна жінку бити скільки хоч, а тепер не можна. Дарма! я і підожду. А поки ще ласкою просю: піди за мене!