Сватання на Гончарівці. Григорій Квітка-Основ'яненко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Хіба вона часом і не туди?

      Одарка. Та таки трошки вередливенька. То скаже: не варіте з салом, а з яловичиною; то мняса не схоче, а сала забажа; то тараня солона, та що-небудь і вигадує; така вже собі ніжна! То щоб і з женихами не стала вередовати.

      Кандзюба. Та вона ж не панянка! Нехай вже ті вередують, поки довередуються до свого. Та нічого гріха таїти, тепер і усюди така мода: наші мужички – так усе б то за міщан; а міщанка вже і об купцеві не дуже дума, а щоб вискочити за палатського або за скубента; то і гляди: дівують, сердешні, до того, що можна буде їми на Донці греблю загатити. А з своєю як хочете, а я людей пришлю. Не наробіть тільки бешкету.

      Одарка. Та не бійтесь, не бійтесь, присилайте-таки старостів; вже ж вона не без розуму, вміє розсудити.

      Кандзюба. Спасибі ж за ласку. Ждіть від нас людей по закону, увечері; а я Стецька пришлю, нехай з дівкою… Я щось її не знаю; а як її зовуть?

      Одарка. Та Уляна ж і досі.

      Прокип. Та ще й Прокопівна.

      Кандзюба. Так нехай мій Стецько з Уляною, як там треба, поговорють; а ви її навчіть, щоб часом не брикалась. Прощайте до якого часу.

      Повторяют последний куплет.

      (Вместе)

      Кандзюба.

      Пришлю, пришлю людей,

      Свати мої любезні!

      Стецька свого пришлю.

      Прокип.

      Пришліть, пришліть людей,

      Мій сватушка любезний!

      Горілки накуплю.

      Одарка.

      Пришліть, пришліть людей,

      Мій сватушка любезний!

      Я хустку почеплю.

      Обнявшись приплясывают, потом Кандзюба уходит.

      Прокип. От же скверно, що свата без чарки горілки відпустили! Чому б то дома про нужду не держати? Тепер треба збігати на вольну та на сватання придбати.

      Одарка. А вже ти мені з тою вольною остив та опоганів. І як би то ти проніс від об’їждчиків?

      Прокип. Але! будто і первина? Через лісок, та через ярок, та вскочив у садок, та й дома, от їм і дуля під ніс! Так посилай же.

      Одарка. Нехай лишень виясниться, бач, нахмарило! Іди лишень додому, я підожду Уляни, та й прийду, і сядемо обідати.

      Прокип (неохотно). Та вже і піду. Таки-то і урвався на вольну! (Уходит).

      ЯВЛЕНИЕ ТРЕТЬЕ

      Одарка и Уляна.

      Уляна. Здорові, мамо, були! З неділенькою будьте здорові.

      Одарка. Спасибі, будь і ти здорова! Де-то ти так рано ходила? Поки я упоралась, дивлюсь, вже тебе і нема.

      Уляна. Ходила, мамо, на базар, поки до ранньої, та купила дещо. Ось скиндячки у коси, а оце шпалерів купила на голуби та на квітки. А оце, бач, так обіщалась: на ті гроші, що по п’ятінкам заробляла, так відкладала та, зібравши, от і купила платок. Бач, який? (Разворачивает платок). І не гарний, скажеш? Великий та модний, з квітками; тепер усюди такі на міщанках.

      Одарка (рассматривает платок). Нащо було тратитись? Мабуть, і дорогий?

      Уляна. Дала я за нього сім кіп та золотого з п’ятаком; та вже торговалась, торговалась! Морока, та й годі! Біля круглого трахтиря СКАЧАТЬ