Сватання на Гончарівці. Григорій Квітка-Основ'яненко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ласкаві. Маю до вас діло.

      Одарка. Ану вже іди сюди, іди!

      Прокип выходит.

      ТЕРЦЕТ

      Кандзюба.

      Послухайте мене,

      Ось будьмо ми сватами,

      Одарка.

      Кажіть, кажіть, у чім?

      Сьому ми раді сами.

      Прокип.

      На вольну щоб сходить?

      Горілки принести?

      Одарка.

      Та годі тобі, дурню,

      Не знать про що товкти!

      Він знай своє.

      (Кандзюбе). Кажіть, а що таке?

      Кандзюба. А що? Дочка в вас є?

      Прокип и Одарка. Є, є!

      Кандзюба. Така, що треба годовати?

      Одарка. Хоч сьогодня віддавати.

      Кандзюба. Сина маю.

      Прокип и Одарка. Знаю.

      Кандзюба. Так віддайте!

      Одарка. Потурайте! Чи він нам рівня?

      Прокип. От і треба добувати. Та на вольну швидш чухрати. А де твоя гривня?

      Одарка (мужу). Відв’яжися, врагова дитина! (Кандзюбе).

      Усяк зна,

      Що в вашого сина

      Та клепки нема!

      Кандзюба.

      Що б то як?

      Одарка.

      Та так:

      Прибитий на цвіту,

      Кандзюба.

      Тю-тю!

      Та ще фіть-фіть!

      Ви діло тут кажіть:

      Чи віддасте?

      (С насмешкою).

      Чи нехай ще підросте?

      Мене ви не держіть.

      (Вместе)

      Кандзюба.

      А чому ж і не віддати?

      В нього всього є

      Прокип.

      Як же можна і віддати,

      Коли горілки він не п’є?

      Одарка.

      Як же можна і віддати?

      Дурний! Його всяк б’є.

      Кандзюба. Гай-гай! Товкуєте не. знать об чім! Горшка окропу не стоїть. Та хоч би і зовсім дурний був, так не узяв його кат, буде багатий після моєї смерті; аж розумній жінці за ним і добре буде. Слава тобі господи! Є великів пар, може, двадцятеро; ходимо у Крим за сіллю і за рибою на Дій і усякую хуру беремо, чи у Кирсон, чи у Водесу. Є й коров’ят з п’ятнадцятеро та овечат там чи дві сотні, чи й більш; батраків дома з десяток та при скотині на бразі скільки є. Буде чим орудовати; перепадатиме копійка. А мій же Стецько та не зовсім і дурний: він, собі на лихо, трошки непам’ятливий та нерозсудливий, та до сьома не налічить, та не зна, що руб, а що гривня; а то зовсім парень-друзяка. Та й яка нужда, що нічого не зна: жінка навчить і усьому товк дасть, та й буде панею жити. Коли схоче яке ремество держати, чи коцарювати, чи по-вашому бублейничати,…

      Прокип. Або й шинкарювати; і то діло дуже добре!

      Кандзюба. Та що захоче, то вже не піде до людей позичати. Нуте, чого тут думати? Так чи не так, так я СКАЧАТЬ