Мовчання Метатрона. Андрій Ковальчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з його бокового погляду, стверджувально хитнув своєю блискучою головою.

      – Ну добре – відповів Олександр Олександрович і голосно ляснув у долоні.

      Карл стрепенувся, розправив крила, та нарешті злетів з Костиного плеча до директора. Костя полегшено зітхнув.

      – Пане Костянтине – директор гладив правою рукою Карла, який сидів на його зігнутій у лікті лівій руці. – Давайте до справи, часу у мене обмаль. – він махнув підборіддям у бік глобусу.

      Костя тільки зараз побачив, що за глобусом у затишному закутку розмістилися два величезних шкіряних крісла і невеличкий журнальний скляний столик між ними. Костя у декілька кроків подолав відстань до глобусу та розмістився у найближчому кріслі. Директор сів навпроти, Карл одразу зліз з його руки на столик і почав гонорово походжати по ньому. Костя дістав з кишені диктофон:

      – Ви не проти якщо я буду записувати? – отримавши мовчазну згоду від Олександра Олександровича, ввімкнув його, але не наважився ставити його на столик, бо Карл занадто зацікавлено поглянув на цю нову цяцьку – диктофон так і залишився у Костиних руках.

      – Каву, чай? – спитав директор.

      – Каву, якщо можна.

      – Наталка! – не встаючи з крісла викрикнув Олександр Олександрович. За хвилю прочинилися двері, з-за них визирнула гарненьке личко білявки.

      – Так, Олександре Олександровичу?

      – Каву нашому гостю, мені чаю. Зеленого. – двері зачинились. За кілька секунд Костя почув як ввімкнулась кофе-машина. Директор трохи помовчав, сидячи з опущеними повіками, потім посовався на кріслі, вмощуючись зручніше, розплющив очі, глипнув на Костю:

      – Ну так про що Ви хотіли дізнатись? – Костя одразу ввімкнув режим «Професійний журналіст»:

      – Добре. По-перше, наших читачів зацікавить що це за звір такий «Замок К.»? Звідки взявся? І чому саме «Замок К.»?

      – Назва? – спитав Олександр Олександрович, і, після того як Костя стверджувально кивнув, відповів – Ну це проста і одразу не проста історія. Проста, бо офіс я владнав у цьому замку… Радзивіллів, а складна, тому що у самій назві закладена певна ідея, місія…

      – Пробачте, – перебив Костя – А чому Ви обрали саме це місце? Це ж навіть не обласний центр. Село…

      – Ну, бачите…, так склалось історично. Колись мав змогу відвідати Алику, сподобались ці місця…, з одного боку містичні…, з іншого утихомиренні… Якраз те, що потрібно для творчості.

      – Але ж тут знаходиться психіатрична лікарня?

      – Ну то й що? – Олександр Олександрович знизав плечима – насправді це додаткове джерело для нашого розвитку. Ви знаєте, що деякі хворі працюють в компанії?.. – Костя гмикнув, директор продовжив – До речі, це головного лікаря, з яким Ви мали честь вже спілкуватись, ідея – трудотерапія та таке інше…. Дехто належить до найкращих наших працівників… З дев’яти наших успішних проектів, шість – СКАЧАТЬ