Мовчання Метатрона. Андрій Ковальчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ вони далеко не всі наші співробітники – усміхнувся директор – їх не так багато навіть у цьому офісі…

      – У цьому офісі? Тобто у Вас деінде є ще офіси?

      – Ну не офіси, а так представництва. У Києві, ще по Україні декілька, у Варшаві, Лондоні…

      – Лондоні?!

      – А що тут такого? Ми ж міжнародна компанія. Щоправда у представництвах працюють лише продавці. А безпосередньо творці, програмери, дизайнери у цьому офісі і, більша частина, дистанційно по всьому світу.

      – Дистанційно?

      – Так, більшість комп’ютерних геніїв – одинаки, вони не воліють бути затисненими в рамки стінами офісів. А для того щоб творити офіс непотрібен – здавалось Олександр Олександрович говорив зрозумілі для всіх речі – О, до речі забув, у нас ще є офіс молодих геніїв у Острозі.

      – У Острозі? В Академії?!

      – Так. Це, так би мовити, наш головний інкубатор – директор мрійливо, передчуттєвим до сметани котом, примружив очі.

      – Гм – у Кості промайнула думка, яку він вирішив уточнити. – Чи правильно я розумію, що головний потенціал вашої фірми складають – одинаки-диваки, які не вилазять з-з комп’ютерів, студенти-початківці та психи?…

      – Якщо хочете, можете й так сказати – Олександр Олександрович продовжував усміхатись тільки очима – але, не зловживайте словом «психи». Бо, по-перше, його тут не дуже люблять. І взагалі, не відомо де справді мешкають психи – у стінах цього замку чи поза ними. А, по-друге, як кажуть від суми та від тюрми…

      Двері в кабінет прочинились, заглянула Наталка. Побачила порожній посуд. Зайшла, поставила чашки на тацю:

      – Ще щось будете? – Костя та Олександр Олександрович відмовились, Наталка вийшла, прочинила за собою двері.

      – Так, на чому ми зупинились? – запитав директор.

      – Від суми – нагадав Костя.

      – Так від суми…, але про це краще спитаєте у Федора Петровича, він Вам, думаю багато цікавого розповість…

      Після нетривалої паузи Костя спитав:

      – Ну, а як створювалась компанія? Адже для цього потрібен стартовий капітал. А під нову компанію, тим більш з новими, ризиковими технологіями, банки навряд чи кредити дають.

      – Гм… Дивні у Вас якісь запитання, пане Костянтине. Ви ж не сподіваєтесь вивідати у мене комерційну таємницю. – Олександр Олександрович усміхнувся. – Але, насправді, ніякої страшної таємниці нема. Я мав певні накопичення, так як до створення «Замку» займався бізнесом, ну і друзі допомогли. Але, насправді, для створення такого роду бізнесу не потрібні великі капіталовкладення.

      – А… Ваш минулий бізнес теж був пов’язаний з інформаційними технологіями?

      – Та ні – усміхнувся директор – Здебільшого торгівля, схема «купив-продав». Не можна було сказати, що кожна з моїх фірм була успішна. Але більшість так. Нажаль, і ті в свій час вимушений був закрити.

      – Чому?

СКАЧАТЬ