Мовчання Метатрона. Андрій Ковальчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ свою вільну праву для того, щоб тріснути Аркадія, але після цих слів вирішив зачекати. Йому стало цікаво, що ж таке робить цей лисий дурень і що буде далі. Крім того, сбшник тримав його руку сильно, але не боляче. – Францишев?

      – Олігарх.

      – Шпигун?

      – Штірліц.

      Лисий хмикнув і продовжив:

      – Гроші?

      – Премія.

      – Зрада?

      – Кохання.

      – Вбивство?

      – Зрада.

      – Сіон?

      – ?… Матриця.

      – Заповіт?

      – Шевченко.

      – Зброя? – Аркадій вивільнив його руку.

      – Калашников – відповів Костя розтираючи зап’ястя.

      – Ні, я питаю, зброя є?

      – Так – Костя вказав правою рукою на ліву пахву, де під курткою була приладнана кобура з пістолетом. Аркадій мовчки простягнув свою праву руку. Костя запитально поглянув на нього.

      – Зброю сюди – тихо мовив сбшник. Костя заперечливо похитав голово. Аркадій знизав плечима:

      – До Олександра Олександровича тільки без зброї або зустрічі не буде – на німе запитання Кості відповів – зброя побуде поки у мене.

      Костя зітхнув, але розстебнувши куртку дістав з кобури Форт. Перевірив запобіжник, тримаючи за ствол, вклав руків’ям пістолет у долоню Аркадія. Той декілька секунд вивчав зброю, потім невдоволено хмикнув. Відсунув у столі верхню шухляду, поклавши Форт до неї, захряснув її. Подивився на наплічник, що валявся на підлозі:

      – Що у ньому?

      – Фотоапарат, диктофон, деякі речі.

      – Фотоапарат, диктофон для інтерв’ю?

      – Так.

      – Покажи.

      Костя підняв наплічник, розстебнув його, дістав техніку, поклав на стіл. Аркадій взяв до рук фотоапарат, ретельно оглянув його, поклав на стіл, повторив процедуру з диктофоном:

      – Можеш забирати, але наплічник залишиться тут. – продовжив – Стань і підніми руки.

      Костя знизав плечима, але зробив те, що від нього вимагали. Аркадій підвівся з-за столу, обійшов його, підійшов до Кості ззаду, швидко обмацав його, дістав з правої кишені куртки мобільник і ключі від машини, поклав їх на стіл:

      – Це теж тут залишиться – Кості залишилось лиш повторно знизати плечима. Аркадій підійшов до дверей – Пішли – прочинив двері, чекаючи, поки Костя вийде першим. Костя повісив фотоапарат на шию, поклав диктофон до правої кишені, прочимчикував повз сбшника і почав підніматись сходами. Аркадій мовчки слідував за журналістом, майже торкаючись його спини. На першому поверсі його рука лягла на Костине плече:

      – Стій. Далі підеш сам. Сюди – рука витягнулась з-за правої щоки Кості і вказівним пальцем вказала на сходи, що вели вгору. – На другий поверх, двері в приймальню, там чекають.

* * *

      Костя кивнув і пішов нагору. Сбшник продовжував стояти на місті, допоки Костя не піднявся на другий поверх та не потягнув на себе праву половинку, оббитих чорною шкірою, дверей (на лівій було прибито табличку «Замок СКАЧАТЬ