Україна. Загартована болем. Тисяча років самотності. Олег Криштопа
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Україна. Загартована болем. Тисяча років самотності - Олег Криштопа страница 42

СКАЧАТЬ холодноярівці разом з байкерами відбули службу Божу в реконструйованій козацькій церкві, вони взяли з собою січової землі, щоб завезти на місце поховання Калнишевського. Відповідно, повертаючись із Соловків, хлопці набрали землі з кладовища, де був похований кошовий.

      У квітні 2013 року, коли всі роботи в храмі Святого Петра Багатостраждального (Калнишевського) було завершено, Олег Островський та Андрій Кравець заклали до символічної могили останнього кошового Війська Запорізького Низового (справжня могила українського мученика була зруйнована більшовиками) капсулу із землею з місць народження, діяльності та смерті Петра Калнишевського – з родинного маєтку Калнишевських, з Хортиці та із Соловків.

      Фактичний старт експедиції у складі журналістів та священика відбувся з острова Хортиця. Перед від’їздом запорозькі козаки провели молодечі ігрища, стріляли з лука, показали свою вправність у бойових мистецтвах. На прощання вони дали сальву із січових гармат. Перші кілометри подорожі холодноярська експедиція долала під гуркіт мотоциклів солідарних із нею байкерів.

      Щойно джип учасників експедиції «Вогонь волі» перетнув російський кордон, їх попросили автомобільний номер «Воля» замінити на цифровий. Із цього моменту абсолютно справне авто вперто не хотіло заводитись. Місцеві росіяни допомогли з акумулятором, однак на найближчому СТО з’ясувалось, що акумулятор тут ні до чого, автомобіль справний, а причина неполадки лишається невідомою. Пригоду хлопці перевели в містичне русло. Вони розповідають, що відчули присутність Калнишевського, якому майже триста років тому саме в цьому місці ой як не хотілось покидати Україну. Згодом у хлопців не було жодних проблем. Дорога стелилась гладко, все складалося якнайкращим чином, так ніби дух старого козака допомагав учасникам експедиції.

      Без готельних пауз подолавши понад п’ять тисяч кілометрів, хлопці прибули до Архангельська. Звідси до Соловків треба було здійснити переліт невеличким туристичним літаком. На чотирьох учасників експедиції виявилось тільки два квитки, однак за кілька годин, здавалось би, безнадійна ситуація владналася. Хлопці тут же пов’язали це з допомогою невидимих сил.

      Коли козаки повертались із Соловків, містична історія з квитками повторилась. В останній момент вони як з неба впали.

      Був момент, коли хлопці могли залишитись без житла, однак невидима рука і тут усе виправила.

      У День Незалежності учасники експедиції задумали зварити козацький куліш, але вогнища на заповітній території острова розпалювати не дозволяли, крім того, затягнуло на дощ, тож смачна ідея опинилась під загрозою зриву.

      Вечір Дня Незалежності козаки святкували біля багаття, на якому варився куліш. На тлі північного нічного неба було видно обриси монастиря. Наступного дня отець Василь відслужив молебень на місці розстрілу тридцяти шести керівників антибільшовицького повстання. СКАЧАТЬ