Україна. Загартована болем. Тисяча років самотності. Олег Криштопа
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Україна. Загартована болем. Тисяча років самотності - Олег Криштопа страница 37

СКАЧАТЬ полк із центром у Новомиргороді. На сході Вольностей між річками Бахмут і Лугань з’явилася Слов’яносербія. Тоді ж на лівобережні запорозькі паланки були переселені ногайці, які прийняли зверхність Російської імперії.

      Урізання території Запорожжя та постійні конфлікти з непроханими сусідами на північних землях Вольностей були лише квіточками. Посипалися проекти ліквідації незалежності владної вертикалі Війська Запорозького Низового. У 1744 році київський генерал-губернатор Михайло Лєонтьєв пропонував докорінно зреформувати самоврядування Запорожжя. Зокрема, передбачалось скасувати виборність кошового отамана на загальнокозацькій раді, натомість призначати його царським указом за поданням штабс-офіцера Новосіченського ретраншементу. Кошового писаря та курінних отаманів теж належало призначати. Крім того, слід було переписати запорожців і слідкувати за їхніми переміщеннями. Словом, ідея остаточної ліквідації Січі набувала дедалі реальніших обрисів.

      Ріку 1762-й, вересень. Щойно обраного кошового отамана Війська Низового Запорозького Петра Калнишевського запрошують на церемонію коронації імператриці Катерини Другої. Повернувшись на Січ, Калнишевський під тиском козаків-сіромах повертає булаву попередньому кошовому, Григорію Лантуху. Наступного року цей символ влади переходить до рук шанованого на Січі Пилипа Федорова, потім знову до Лантуха, який восени 1763 року відмовляється від булави на користь Петра Калнишевського. Наступного року сірома знову обирає вісімдесятилітнього Федорова. 1 січня 1765 року на січовій військовій раді Пилип Федорів дякує товариству за «панство» і йде на спочинок до Пустинно-Самарського монастиря. Кошовим знову обирають Петра Калнишевського, цього разу вже надовго.

      Остаточно закріпивши за собою булаву, Калнишевський на головні посади в Запорожжі призначає тільки тих людей, які у кар’єрному зростанні та добробуті завдячують йому особисто. Більшість старшин нового кошового походять із Кущівського куреня, своєрідної кузні кадрів Нової Січі. До цього куреня приписаний навіть фаворит Катерини Другої Григорій Потьомкін. Діяльність у ролі кошового отамана Калнишевський починає з вирішення актуальних господарських проблем. Першою серед них було масове заселення запорозьких територій переселенцями з Гетьманщини та Слобожанщини. У цьому переселенні «гречкосіїв» запорожці вбачали загрозу для себе. Вони боялись, що «селянський плуг притягне за собою пана».

      Поруч із козацькими зимівниками з’являються слободи та хутори селян-переселенців. Вони стрімко змінюють повсякденний побут Запорожжя. Частенько запорожці нищили новозасновані слободи та хутори, шмагали поселенців батогами і примушували їх повертати назад. Петро Калнишевський змінив ставлення Коша до нашестя «гречкосіїв». Головну увагу він зосередив не на боротьбі з переселенцями, а на встановленні контролю за стихійною селянською колонізацією.

      «На загальній військовій раді СКАЧАТЬ