Україна. Загартована болем. Тисяча років самотності. Олег Криштопа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ в історії його ув’язнення і його життя… Після того коли він вийшов після двадцяти п’яти років пробування у тій камері, і яка була не одна у нього, а кілька камер, з яких переводили його, він за цей час тілом навіть здичів, виросла в нього велика борода, пазурі в нього були, як у якоїсь тварини, але в нього залишився дух, і розум залишився при ньому…» – протоієрей Василь Циріль, настоятель храму на честь праведного Петра Багатостраждального Калнишевського, учасник експедиції холодноярських козаків на Соловецькі острови.

      Калнишевського охороняли чотири солдати з офіцером на чолі, тоді як інших в’язнів стерегли два конвоїри з монахів. Лише тричі на рік: на Великдень, Переображення та Різдво – його виводили з келії, ймовірно для участі у церковних святах та для обіду в трапезній. За свідченням монахів та поморських рибалок, Калнишевський поводився смиренно і набожно, чим здобув повагу соловецького чернецтва.

      Однак найбільшої шани серед духовенства Калнишевський зажив щедрими подарунками монастирю. У 1794 році він пожертвував Соловецькому Спасо-Преображенському собору запрестольного хреста вагою понад тридцять фунтів срібла, а своє звільнення відзначив подарунком оздобленого сріблом з позолотою Євангелія, вага самої оправи якого перевищувала два пуди.

      «У 1801 році новим російським царем став Олександр Перший. В перші дні свого царювання він оголосив загальну амністію. Було ухвалено звільнити двох соловецьких в’язнів – поляка Єленського та кошового Війська Запорозького Петра Калнишевського» (Владислав Грабовський. «Петро Калнишевський»).

      4 травня 1801 року архімандрит Іона оголосив Калнишевському про монаршу волю. Однак останній кошовий Війська Запорозького не мав сили повернутися в Україну. Дотримуючись давнього козацького звичаю, Калнишевський дожив віку в монастирі. 31 жовтня 1803 року чернеча братія поховала його на південному подвір’ї Спасо-Преображенського собору поруч із могилою соловецького архімандрита Феодорита. У 1856 році за наказом настоятеля монастиря на могилі Калнишевського встановили плиту, викарбувавши в епітафії короткий нарис життя мученика.

      Рік 2008-й. Помісний Собор Української православної церкви Київського патріархату у зв’язку з 1020-літтям Хрещення Руси-України благословив долучити праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих для загального церковного шанування, занести його ім’я у православний церковний календар, чесні останки праведного Петра вважати святими мощами та віддати їх на волю Божу. Собор благословив будівництво храмів на його честь. Того ж року в центрі Холодного Яру, біля тисячолітнього дуба Максима Залізняка, сучасний отаман холодноярського козацтва, бізнесмен та меценат Олег Островський, заклав камінь і хрест для побудови єдиного на той час храму Петра Багатостраждального (Калнишевського).

      Заклавши камінь на будівництво храму, холодноярські козаки всерйоз задумались над ідеєю подорожі до місця духовного СКАЧАТЬ