Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ я стала відчиняти замки, а руки тремтять. А дядько Язид отямився, підскочив і штовхнув мене. Я відлетіла на підлогу, так і не відчинивши двері. Побачила, що мій ніж лежить на підлозі біля тумбочки, і схопила його.

      – Заради Аллаха, ідіть звідси! – сказала я.

      Але дядько Язид не напав. Він просичав:

      – Ті, які йшли звідси, ще повернуться!

      Відімкнув наші двері й вискочив у двір. Під’їзд заливало сонячним світлом.

      У мене істерика сталась. Я сиділа на підлозі, плакала й кричала. Тьотя Мар’ям почула й забрала мене до себе. На кухні в неї їла тьотя Золіна, дружина дядька Сулеймана з будинку навпроти. Золіна витріщила очі, а тьотя Мар’ям її відразу випровадила, пояснивши:

      – У дитини біда. Упала, мабуть. Увечері приходь!

      І замкнула за нею двері. Обіймала мене. Принесла мені чисті речі, дала чаю. Я їй усе розповіла. Тьотя Мар’ям сказала, що все це – таємниця. Ніхто не повинен знати. Навіть мама. Ніхто. Інакше мене можуть убити, як ту дівчину на «Ташкалі», яку вбив батько. Або просто ніхто не одружиться потім.

      – А з мамою твоєю я сама поговорю, – сказала тьотя Мар’ям.

      Зі мною щось сталось. Я не можу їсти нічого. Тільки воду п’ю. Я весь час задихаюсь. Мене трусить, і мені дуже страшно.

      Я от мріяла, що якщо мене хтось поцілує, то це буде Ерик. А що тепер? Як добре, що я дотяглася до свічника!

      Я думала, мама піде розбиратися з дядьком Язидом, щоб він був проклятий! А вона прийшла й сидить тихо.

      Поля

12.03.

      9.00. Я поїхала з бабусею Тосею в її приватний будинок. Там раніше жили інші люди – вони будинок захопили.

      Але потім виїхали, а бабуся Тося перечекала і повернулася до будинку, де все життя прожила з чоловіком.

      Мама за мене боїться. Тому вирядила подалі. Мама сильно хворіє, грошей немає, рідних немає. А за нашу квартиру грошей дають менше, ніж коштує оплата вантажної машини до найближчого російського села. А там ми будемо жити в чистому полі? Адже біженцям не дають будинків. Нічого. Тому ми нікуди виїхати не можемо. Так мама сказала.

      Я за маму переживаю. Раптом дядько Язид повернеться і її налякає?

      15.20. Спала. Вешталася по городу бабусі Тосі. Гралася з кішкою. Усе добре.

      20.00. Мама і Руслан помирилися. Він приїхав. Щось з’ясовували весь час. Руслан пішов розбиратися до дядька Султана через дядька Язида. Але дядько Султан нічого не знав: його родич, квапливо зібравши речі, зник. Невже соромно стало?

      А мама Русланові просто сказала, що дядько Язид погано пожартував зі мною. Тобто сказала, але не все, як було. А я подумала, що куплю пістолет, знайду і пристрелю дядька Язида, щоб він більше ні з ким так не зробив.

      Поля

13.03.

      Ось і прочухан від мами! Зранку раненько. Репетує, як навіжена. Таке враження, що вона забула або їй усе одно, що зі мною трапилось. Вона зайнята тільки своїми справами. Навіть не хоче поговорити зі СКАЧАТЬ