Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Полина Жеребцова страница 49

СКАЧАТЬ дівчинка. Бути б і мені, як вона. Але, на жаль…

      Ах, навіщо нам Шекспір розповів про Джульєтту?

12.02.

      Учора в класі в мене стілець відбирали. Малка та Лінда. Їм допомагав Хасик-забіяка. Побилася з ними. Перемогла. Але в бійці старий дерев’яний стілець хруснув і повністю зламався.

      У школі стільців мало. Залізних стільців майже не лишилось, а дерев’яні поламані, і кожен підписаний. Ножами ім’я своє діти пишуть. Потім, якщо стілець пропаде, легко знайти. Ремонт у школі багато років не робили. У мене тепер і стільця немає. Сиджу на підвіконні. То на вчителя гляну, то вниз із третього поверху. Так уроки й минають.

15.02.

      Учора на годину дали світло. Подивилася кіно «Дракула». Усю ніч не спала. Боялася заплющити очі.

      У школі до мене колишня соратниця Заїра підкотила. Відтоді як новина про кохання Маги пронеслася школою, вона зі мною не розмовляла, а тут підійшла.

      – Давай, – каже, – з’ясуємо, хто буде з ним!

      – Що? – питаю. – Ти збожеволіла?!

      – Ми будемо битись! Ти і я! Хто переможе – той і з Магою!

      – Я взагалі не з ним. Я сама собою.

      – Будемо битись!

      – Потренуйся спочатку, – кажу. – Як я буду з тобою битись? Я йогою і зарядкою щодня займаюсь. А ти?

      Заїра замислилась. А тоді образилась:

      – Сама ти жалюгідна!

      І втекла.

      Бандитки з «шістки» залізли на парти з ногами і сиділи – розповідали непристойні анекдоти. Веселили Лур’є-Левицю. Вона, як завжди, була вдягнена в костюм із короткою спідницею. Волосся довге, очі незмигні. На вигляд років п’ятнадцять із гаком! Що вона робить у нашому 7-му класі?! Начебто дитина юристів. Більше нічого про неї не відомо.

      Вона дивилася на своїх дівчат, примружвши очі, і тільки кивала їм, навіть не усміхаючись. Малка, Лінда, Німа, Міла та Яха дуже старалися її розсмішити.

16.02.

      Помирилася з Хейдою! Ми разом ходили на городи по воду. Інакше нема чого пити. Потрібно і на суп принести води, і щоб помитися. Через те що потрібно було наносити води, ми не пішли до школи. Походи по воду займають по п’ять-сім годин. Холодно. Черги великі. Набираємо на городах. Там із труби помалу вода тече.

      Лунет натякала, що Хейда в мене «служниця» – бо ходить усюди зі мною. Але посварити нас іще раз їй не вдалося!

      Поля

17.02.

      Зробила млинці! Три години над пічкою стояла. Газ дали!

      Понесла млинці до тьоті Алі, Ерика й бабусі Тосі. А вони навіть не скуштували! Кажуть:

      – У тебе млинці на простій воді й без цукру. Ми на молоці робимо! Цукор і масло кладемо!

      Я так старалася. Зробила з того, що було. Дуже прикро.

      У школі грала в хованки з Тиною та Сетою. Холодно. Шибок немає. Уроків зазвичай усього два-три. Ми ховалися в порожніх кабінетах.

      Усі бояться, що буде землетрус. Я хочу жити.

      Поля

18.02.

      Патошка зранку з’явилася. СКАЧАТЬ