Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Сета худенька, маленька, як і Тина. У Тини на руках вісім сестричок – усі молодші за неї. А Сета читає Коран і допомагає бабусі на городі.

      – Як шкода, що нас не було поруч, коли на тебе напали! – сказала Сета. – Ми б билися за тебе до кінця!

      Зненацька біля нас зупинилася машина. У ній сиділи бойовики. Питають мене по-чеченськи:

      – Красуне, як тебе звати?

      О жах!

      – Фатима, – сказала я. – Ми зі школи йдемо додому!

      – Добре, сестрички, – відповіли дядьки з автоматами і, давши газу, поїхали.

      Поля

06.02.

      Мама вийшла на ринок. Торгує. Слава Богу, їжа є! Вітчим приїхав із села. Теж підробляє.

      Ерик полагодив магнітофон. Мені здається, що він мені подобається, але не так, як раніше. Я ненавиджу його життя «без комплексів», але я люблю його за те, що він гарний, дбайливий стосовно своєї мами та бабусі. Він добувач у родині, хоча має всього 15 років. Він так намагається вижити, прогодувати й одягти родину, знаючи, що його батька вбили на війні в серпні 1996-го. Ерик нікому не відмовляє в допомозі.

      Тепер вибач, милий Щоденнику, у мене немає зошита. А цей закінчився. Я не знаю, коли зможу продовжити нашу розмову. Але знай, що я всіх люблю насправді, навіть тих, із ким сварюся. Тому, що в кожній людині є добро.

      Поля

07.02.

      З мамою посварилася. Вона, як війна почалася, стала сама не своя. Раніше, коли мир був, ми до парку ходили: на гойдалці гойдалися, морозиво їли. А зараз мама б’ється, лупцює мене. От і сьогодні побила, та так, що рука моя була в крові. Вона по ній лінійкою вдарила. Усе через ящик зі шкільними зошитами. Я його перевернула – шукала порожній зошит, а назад склала все неакуратно.

      – У тебе в голові клятий щоденник! – кричала мама. – Не вистачало, щоб ти ще на нього шкільні зошити переводила. Тільки й думаєш про щоденник і хлопців. Ти негарна, тебе все одно ніхто не покохає!

      Зараз вона пішла до тьоті Алі. Скаржитись. А я сиджу в темряві. Ні свічки, ні каганця.

      Вибач, що пишу такі карлючки.

      Поля

09.02.

      У мене є мрія: я хочу знайти Друга. Друга, який мене ніколи не зрадить.

      Учора в бабусі Тосі подивилася фільм. Хлопчик загадав бажання стати дорослим і за одну ніч перетворився на чоловіка. Він потрапив у неймовірні пригоди, але весь час шукав, як же йому знову перетворитися на дитину. Я б теж хотіла стати тижнів на два дорослою, а потім перетворитися на маленьку. І щоб у Ґрозному був мир і фонтани, як раніше.

      У школі до мене чіплялися десятикласники. Базікали дурниці й усіляку гидоту. Я говорила вчителеві. Але той прикинувся глухим і не став із ними зв’язуватись.

      Мага, зрозумівши, що я не піду з ним ні на яке побачення, обізвав мене «гаскі хак» (російська свиня) – і тільки його й бачили. Не став навіть сидіти на уроках.

      Із дворовою дівчинкою Хавою ми вже не дружимо, як раніше. Учора я прийшла до неї додому. Але вона мене не пустила. А Лунет і Маліду пустила.

      – Це тому, що ти – росіянка! – прошипіла СКАЧАТЬ