Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

Чтение книги онлайн.

      Нас зі школи давно відпустили.

      Альонка з тьотею Валею все намагаються якось виїхати. Я ворожила на картах. Я теж хочу виїхати з ними.

      Сьогодні Сашка стукав у наші двері. Я відчинила. Він сказав:

      – Полю, підеш до нас у гості? Будь ласка!

      – Не знаю, – відповіла я, пригадуючи останні дні.

      – Я по тебе зайду за півгодини!

      І пішов. Дивлюся: півгодини по тому біжить із Ериком до хлопців у дворі – грати в «собачку». Ага. Яка ж тварина!

      П.

      Іде дощ. Він плаче разом зі мною.

      Сьогодні, якщо вийде, назавжди з Чечні виїдуть Альонка й тьотя Валя. Вони обіцяли написати листа. Тьотя Валя й Альонка передадуть лист іншим людям, а ці люди передадуть нам, щоб їх не знайшли і не вбили. Речей їм так і не віддали, але дозволили взяти документи.

      Уся квартира, усі речі тепер належать якійсь чеченській родині, що допомагає їм виїхати. Але головне – тьотя Валя й Альонка живі.

      Мої останні слова були: «Ми ще 1 вересня разом у школу підемо, Альонко! До побачення!» Альонці я на прощання подарувала ланцюжок із шиї. Він був у мене єдиною цінною річчю. І ще ми домовилися з нею – не обрізати волосся, доки не зустрінемося.

      Сподіваюся скоро обійняти свою подругу. Допоможи мені, о Боже!

      Поля

      Сашка не розмовляє, Альонка поїхала, листів нема. Учора з тьотею Алею дивилася комедію. Коротко ввімкнулась електрика. Зазвичай ні її, ні води, ні газу з війни в будинку немає.

      Я прочитала книжку з хіромантії, порилася в блокноті прабабусі, де написано про лінії рук, і склала карту долі.

      Уже майже рік я займаюся йогою. По дві години на день. Роблю вправи з Хатха і медитую в позі «лотоса». Навчилася заплющувати очі і бачити світло. Ні про що не думати. Особливо це допомагає після сварок і образ. Це рятує.

      Я багато читаю про Будду.

      Поля

      Цілий день торгую на Центральному ринку. Продаю сік. До мене дядьки чіпляються. Зовсім знахабніли, потвори!

      Єдина радість: бачила на ринку Ерика. Запитав, як справи. Він теж торгує товаром, мамі своїй допомагає, щоб продукти додому купувати.

      Зарплати нікому не платять. Мій вітчим торгує старими запчастинами від поламаних телевізорів. Лагодить телевізори. Мама продає пиріжки, я – сік. Але їжі однаково мало.

      Я сьогодні заробила 19 тисяч. Це тільки купити хліба, масло та банку сайри. А мама – 32 тисячі.

      Зараз я читала книжку, а мама раптом ні сіло ні впало сказала, що в мене рано будуть діти. З чого вона це взяла? Треба з’ясувати.

      Поля

СКАЧАТЬ