Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Полина Жеребцова страница 30

СКАЧАТЬ жартували, розмовляли про все. Нам разом робили уколи.

      P. S. Немов у нагороду за все мені надійшов лист. Тьотя Валя й Альонка живі! Вони виїхали з дядьком Сашею на якийсь російський хутір. Є річка і маленький будинок! Яка я за них рада! Слава Богу!

      Їм допомогли чеченці. За це тьотя Валя віддала їм свою трикімнатну квартиру, а вони бандитів прогнали. Тих чеченців, що були з автоматами. У цих добрих чеченців були кулемети.

      Поля

07.09.

      Коли я була в лікарні, багато чого сталося. Привезли якусь маленьку дівчинку, і вона померла. Її батько та його друзі стріляли в операційній у лікарів з автоматів. Хтось вистрибнув у вікно з четвертого поверху. Хтось утік. Страшно.

      Добре, мама зі мною була, коли стріляли. Я лежала з трубками з живота в палаті.

      Міліції тепер немає. У всіх зброя, і кожен сам за себе. Читала книжку «Та, хто біжить по хвилях» О. Грина.

08.09.

      Привіт!

      Уночі, коли я прокинулася після операції, то відразу згадала, що була на бенкеті Олімпу в космосі. Там були всі давньогрецькі боги! Афіна, Зевс, Посейдон, Амур! Аполлон присвятив мені пісню, якої я раніше ніколи не чула.

      Підеш ти туди,

      Де гора висока, чарівна.

      Очі там – листок іскристий.

      Там душа й повітря чисті!

      І, мов срібло, усмішка ясна.

      Що означає «мов срібло, усмішка ясна»?

09.09.або 10 вересня (я точно не знаю)

      Про останні події: школу я не відвідую – хворію після операції. Тьотя Аля, Сашка й Ерик зникли. Їхня бабуся теж. Тьотя Валя й Альонка в тяжких умовах. Життя врятували, а як жити? Хорошого мало.

      Альонка рада, що є річка. Купається там. Тьотя Валя в розпачі – їх не прописують і не беруть Альонку в школу. Але їй дядько Саша допомагає. Грошей немає, а це, на жаль, головне. Але все ж таки я рада за них.

      Нам тут життя немає! Як прийшла війна, усі стали один одного вбивати. Ніхто вже не дружить ні з ким.

      Снилися страхіття. Живіт болить, із якого трубки прибрали. Гною багато текло.

      – На годину якби спізнилися, померла б, – лікар сказав.

      І наркозу передали. Серце ледь не відмовило.

      Я нікуди не ходжу з дому. Біль. Лежу. Мама вдень на ринку торгує, щоб купити картоплі та хліба. Їй зі мною гуляти ніколи. А я нудьгую.

      Ще в Ґрозному придумали таку штуку – «шаріатський суд» називається. І людей тепер розстрілюють прямо на вулицях. Нещодавно розстріляли жінку і хлопця шістнадцяти років. Потім ще інших будуть розстрілювати, сказали. Начебто вони (жінка, її сестра і цей хлопець) убили якогось чоловіка. Сестра жінки вагітна. Її поки залишили живою. Дитина народиться – тоді й будуть убивати.

      Словом, темний ліс. Не збагнеш, не розбереш!

      Поля

11.09.

      Школу не відвідую. Читала книжку «Аліса в Країні див». Потім прийшли Хейда і Хава. Я з ними дружу. Хава – інгушка, дочка дядька Султана, має 13 років, а Хейда – чеченка, має 11 років.

      Хейда з мамою та братиком нещодавно до Ґрозного приїхали – доти вони жили СКАЧАТЬ