Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

Чтение книги онлайн.

      Мама полаялася з однією тіткою, що її кози все пожерли. А ця тітка стала погрожувати, кричати, що всіх росіян треба вбивати. Дурна яка! Нікого не треба вбивати!!!

      Живе ця «зміюка» за Красним садом, по дорозі на базар «Берьозку». Тьотя Валя сказала, що росіянам життя нема – всіх женуть, квартири забирають. Але дядько Адам тихо сидів і виїхав навіть на певний час.

      А бабусю Вовки побили і тьотю Клару. Вони виїхали з Ґрозного. Тепер у їхній квартирі інші живуть.

      Поля

      Ми насіння продаємо. Приходив Васька. Його мама Дуся й тато Петя живуть на третьому поверсі в іншому під’їзді.

      Вони не хочуть із Ґрозного їхати!

      Васька приніс печива. Ми програвач слухали. Він старий, і там пластинка крутиться. Це програвач дідуся Анатолія.

      Мансура немає. Кажуть, він у в’язниці. Забрали, щоб розібратися.

      Сусід дядько Іса сказав, що російські солдати один в одного стріляють інколи. Один одного ненавидять.

      Поля

      Стрілянина! Лежали на траві. А на зупинці «Берьозка» вбило тьотю і дівчинку. Прямо біля під’їзду. Вони воду несли у відрах, а снаряд розірвався.

      Вихідних я не маю. Торгую. Прокидаюсь о 6.00, їм і збираюся торгувати. На ринку до 18.00. Їм пиріжок, якщо наторгую, якщо ні – нічого не їм. Потім іду додому й прибираю, перу. Воду приношу з городів. Бо в домі води немає. Альонку не бачу. Мама кричить, свариться. Тьотя Мар’ям захищає.

      Поля

      Сьогодні близько 4.00 ранку стали стріляти в нашому Старопромисловському районі. На зупинці «Нефтянка». Спочатку далеко, потім близько. Саме – автомати.

      Сусіди спочатку тихо сиділи. Я подушку на голову поклала й лежала. Потім сусіди стали стукати до нас і у квартиру тьоті Мар’ям. Мама поставила табуретки. Усі діти сіли. Патошка прийшла, її сестра Ася та їхня бабуся Зіна. Вони – аварці. Живуть на третьому поверсі в нашому під’їзді. За ними прийшли до нас сусіди з другого поверху, а до тьоті Мар’ям із четвертого поверху прийшла тьотя Тамара, її діти й племінники.

      І так сидимо. Знову кажуть – війна. О, бухнули за вікном із гармати!

      Прибігала Руміса. Чеченка, яка живе в будинку поряд. Боїться, щоб сусіди бойовикам не сказали – її брат урятував російського солдата, льотчика. Вони в армії разом служили. Тепер його вдома переховують. Його сильно поранено. Його звати Іван. Вони називають його «Рамзан» – брешуть, що він німий брат чоловіка. Адже він по-чеченськи ні гу-гу!

      Мама дала їй валер’янки.

08.08.

      Прийшла війна. Усюди бойовики. Вони російських військових проганяють із Чечні. У нашому районі бойовиків десь сто людей. Мають командира. Маленький такий дядько, меткий.

      Усі звуть його «Батя». Це прізвисько. Ще в них є один бойовик років двадцяти. Нахабний. Пішов і десь мило вкрав. А люди поскаржилися Баті. Ох і влетіло розумникові!

      Батя перед усіма у дворі його поставив і давай кричати:

      – Ми СКАЧАТЬ