Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.. Антология
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст. - Антология страница 43

Название: Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор: Антология

Издательство:

Жанр: Классическая проза

Серия:

isbn: 978-966-03-6586-5, 978-966-03-6585-8

isbn:

СКАЧАТЬ покидає.

      Вода з водою із Божого суда

      Злучатися мусить для іного труда,

      А я терпіти мушу.

      І ви, орлята, соколята милі,

      Позичте крил полетіти мені.

      Нехай лечу в скали, яскині глубокі,

      Нехай мої сльози наполнять потоки

      При нещасной годині.

      Ой, там же мені пребиває жити,

      В нещасной долі горькі сльози лити.

      Там моя розмова з звірятами буде,

      Поки моє серце любві не забуде.

      Лучче було не знати.

      Гей, будь ласкава, не чинь серцю туги,

      Бо я то знаю, що не буде другий

      Над мене щирший, богу присягаю,

      Нехай я твою давню ласку маю,

      Твоїм слугою зостану

ШСНЬ СВІЦЬКА

      Вимовити мені трудно, що тя люблю,

      Але серцю мому нудно, що тя згублю.

      Що тя люблю, як свою душу,

      Сам тобі правду да признати мушу.

      А ти мене ци не любиш, ци не знаєш,

      Що навіки мене згубиш, если знаєш.

      Що для тебе, ах мені горе,

      Сам втоплюся да в Чорнеє море.

      Не завдавай серцю туги, дівчинойко,

      Не допускай умирати, голубонько.

      Дай мені місце, серце, в себе,

      Так мене люби, яко і я тебе.

      Бійся Бога, глянь на мене оченьками,

      Розвесели серце моє розмовами.

      Дай рученьку, нехай бачать люде,

      Що дівчинонька та моя буде.

      А як же ти моя будеш, будеш знати

      І навіки мою щирість пам'ятати.

      Дай нам, Боже, вік щасливий,

      Просимо в тебе, пане милостивий.

ШСНЬ СВІЦЬКА

      Нехай нагородять неба твої труди

      І тяжкого серця вздихання,

      Которі для мене поносить завсегди

      Щирої милості кохання.

      Я тобі вірним серцем сприяла,

      Поки-м в свободі своей гуляла

      І друга вірного не мала.

      А тепер, як милость нам руки зв'язала

      Через поприсяги, то трудно

      Тому, которому вірне слюбовала,

      В парі проводити вік любимий.

      Не знаю, чим би тобі платити,

      Хіба й вдячністю нагородити

      За твоє прихильноє кохання?

      Нехай за тоє Господь свої дари

      Зливає з небес з високості,

      Щоби могли по милостной парі

      Повіншовати взаємності.

      Заки то Божа судила воля,

      Чили то ж то моя така доля,

      Що тебе моя приязнь минула.

      Бо то єсть образа і присягши Богу,

      А іншого щиро кохати;

      Бо то за тоє на страшнім суді

      Треба Богу отвіт дати.

      Бог буде судил, як ся справовал,

      Би-м за тоє пекла не достал

      Навіки вічні.

ПІСНЬ МАНДРОВАНОГО ЛЯХА З ВАРШАВИ

      Да йшов ляшок із Варшави,

      На нім бути, сукні шарі.

      Мам при боку канчука,

      Не боюся мужика.

      Да йшов ляшок маковиком,

      Надибав жінку з чоловіком.

      Помагай-бог не дав

      І шапочки не здонняв.

      Мужик його привітав,

      За чуприну вихитав.

      От так, ляшку, добре знай,

      Помагай-бог давай.

      Да СКАЧАТЬ