Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.. Антология

Чтение книги онлайн.

      Помагай Бог вам, панове міщане,

      І тобі рокови, пане Іване!

      А чи знаєш, коли-м до тебе прийшов хліба просити,

      А ти мене хотів заправити ячмінь молотити?

      А я, теє зрозумівши, і хліба не чекав,

      Але-м з хати, як опарений, умикав?

      Прибіг-єм під другую хату і там не дали нічого,

      Але і там сказали: «Го-го-го! Маю я співака такого!»

      Я, бігаючи, аж шалений, би-м голодним не зостав

      І ледве-м аж на Хоминім городі дві моркви дістав.

      Аби чим-кольвек свій галдун напхав.

      А певне, не буду служити,

      Бо трудно ся з богом бити,

      Коли ся не хоче робити.

      Волю я, панове, дівчину якую за себе заживати,

      Ачей би і я де міг паном попом зоставати.

      Правда, і першая небіжка за мною розкоші заживала,

      Завше сьомого дня пастернак з хріном їдала.

      Але я її не хотів любити,

      Бо не хочувала нічого робити.

      Правда, вона не пряха і я не косар, —

      Не потреба би присмаки, хоч би і поцвілий сухар.

      Привандрував я до міста Козина,

      Аж там школа пирогами накривана.

      А почав дощ на мене сметяний іти,

      А я, неборак, почав рот підкладати.

      Аж зараз почав іти і пироговий град,

      І тій пригоді барзо був рад.

      Там-то, панове, місто снігу бринза, як сніг, з міха ся сиплеть,

      А з-межи неї масло плястрами ся ринеть.

      Там-то доми з самих сал муровані,

      А лоєм, замість вапна, шмаровані,

      Книшами, пирогами побиті,

      А паляницями зверху накриті.

      Двері з полтів, а ковбаси до неї защіпки,

      А вмісто колодок – пшеничнії галушки.

      Там душа моя прагне, там я іти маю,

      Допоможи, Боже, о що я гадаю,

      Бо ви, господиньки, на нас не барзо ласкаві.

      Не даете нам хліба, ані жадної страви.

      Але ви, панове мужеве, ліпший на нас респект майте,

      Коли прийде нищий, хліба і страви давайте.

      Бо як СКАЧАТЬ