Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.. Антология

Чтение книги онлайн.

      Роздавання вакансій – то хитра затія,

      За харчі ті майбутні невільники мліють.

      Беруть хліб в заслужених ще вчорашні слуги,

      Вже тому ніщо панства доброго заслуги.

      Короля коморники, пусті фаворити,

      Посади і почесті тринькають відкрито.

      В нас єзуїти судять, нині і керують,

      Через вірних підданих своє пропонують.

      Постійно обережні, хитрують з усього,

      Вдають, що не причетні ні до чого злого.

      Про польських єзуїтів можна так сказати,

      Ракушанам чи папі лиш би присягати…

      Як ті вовки голодні, затяті й суворі,

      Чигають на овечки слабуваті й хворі.

      Так, гидкий ракушанин за свої фортелі,

      Він загибель вітчизні таким чином стелить.

      Його злить наша вольність, права і свободи,

      Хоче Польщу обкрутити, як інші народи.

      В нього – платні шпигуни і махлярі вражі,

      Яких рано чи пізно великий бог вкаже.

      Вітчизно ти дорога! Вітчизно кохана,

      Як королем-деспотом маєш буть вкарана,

      Краще місяць турецький хай сюди наплине,

      Ніж орел чорним кігтем знов ярмо накине.

      Не ганьба, кого в бою знищать супостати,

      Краще вмерти на місці, ніж довго страждати.

      Господь тілом на хресті нам здобув спасіння

      І до раю спрямував наше животіння,

      Задля нас він подолав пиху преворожу —

      Уразила сатану в серце зброя Божа.

      Задля нас і звитяга Костянтину слана,

      А від нього почата віра православна.

      Тим-то різних єресей валяться твердині,

      А сини православних квітують донині.

      Ясний місяць та зоря в клейноді одному

      Разом СКАЧАТЬ