Галицька сага. Невиправдані надії. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ цим розсадником мракобісся бути не може! У Радянському Союзі церква відділена від держави, тобто від нас із вами, товаришко Макуха! Ми з вами держава!

      – Але ми не Радянський Союз! – обережно заперечила Марія.

      – Ось тому і треба зібрати людей! – зауважив Котельников. – Тимчасове управління Львова виступило з ініціативою скликати Народні Збори Західної України.

      – А що то таке?

      – Народні Збори мають вирішити нагальні проблеми, які стоять перед всіма: затвердити передачу поміщицьких земель селянським комітетам, вирішити питання про владу, націоналізацію банків і великої промисловості, і головне – про входження Західної України до складу УРСР.

      Марія слухала Андріана Котельникова і їй пригадалося, що подібне говорив її брат Степан далекого двадцятого року, коли востаннє приїжджав до рідної хати.

      – А до чого тут я? – запитала вона.

      – Ці питання будуть вирішувати вибрані народом делегати, – говорив Котельников. – І від цієї території таким делегатом будете ви, товаришко Макуха!

      Почувши таке, Марія відсахнулася.

      – Я?

      – Так, саме ви! А чому ви дивуєтесь? Хто більше за вас постраждав від польських панів і буржуазних націоналістів? Кому, як не вам: вдові комуніста, сестрі комуніста, який загинув, щоб радянська влада прийшла на цю землю, дочці людини, яка так настраждалася за те, що була радянофілом, вирішувати долю Західної України?

      – А якщо мене не виберуть? – засумнівалася Марія.

      Андріан Котельников поблажливо усміхнувся.

      – За це не переживайте, – сказав він. – Виберуть!

      Щоб не було ніяких неприємностей і незручностей – прийдуть люди до нової сільради на мітинг чи ні, – вирішили поїхати у кожне село й спокійно, серед меншої кількості людей донести до них звістку про вибори. Марія Макуха все ж побоювалася, як сприймуть люди, котрі знали її давно, заклик голосувати за неї, але Андріан Котельников завірив, що все буде добре, і навіть запропонував почати збирати мітинги з її рідного Перетина.

      Зібралися на сільському майдані між рідним обійстям Марії і Вовків. Ніхто нікого не змушував прийти, але того погожого дня тут зібралися всі. І навіть прийшли Гутмани, котрим, природньо, було цікаво дізнатися, що буде далі з їхнім склепом, тим більше що крам, припасений ще з літа, вже закінчується, а звідки роздобути новий, невідомо.

      – Шановні односельці! – несміливо почала Марія Макуха. – Ми зібрали вас тут, бо товариш Котельников хоче сказати вам щось важливе.

      Андріан Котельников зробив крок уперед.

      – Товариші перетинці! – почав він. – Виконуючи наказ нашого вождя і вчителя товариша Сталіна, непереможна Червона армія сімнадцятого вересня перейшла річку Збруч, котра віками розділяла український народ, і визволила вас від панського гніту. Назавжди знищено кордони між Західною і Радянською Україною. Радянська влада позбавила народи Західної України жаху, нещастя і війни. Трудящі Західної України назавжди покінчили з СКАЧАТЬ