Галицька сага. Невиправдані надії. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ становище. Він знав, що з Берліна обов’язково прибуде комісія для з’ясування причин того, що сталося.

      Капітан Радзишевський зрозумів, що шляхи відступу на захід відрізані, як, власне, і на схід. Залишався єдиний шлях на північ, де темнів форт Сікорського. Якщо вдасться пробратися до нього непоміченим, то можна, зрештою, при потребі прийняти бій, а в кращому випадку навіть вибратися з фортеці. Але необхідно почекати ночі, бо ж не котити вдень на виду озброєних німців єдину вцілілу гармату?

      Разом зі своїми новими товаришами по зброї шеренговий Вовк чекав ночі. Він заховався серед куп битої цегли, час від часу поглядаючи на південь. Зрештою, так робили всі жовніри: трохи полежали на битій цегли, потім обережно висунули з укриття голову, поспостерігали за тим, що відбувається на території Цитаделі, й знову чекали.

      Так повільно минув день сімнадцятого вересня. Коли на понівечену фортецю опустилася чорна осіння ніч, капітан Радзишевський повів своїх людей до форту, що темнів на півночі.

      Побудований у 1869 році, форт був названий на честь головнокомандувача військ Варшавського військового округу генерал-фельдмаршала графа Берга, але за часів Польської Республіки його перейменували на форт Сікорського. Зараз і капітану Радзишевському, і його підлеглим було однаково, яку назву має місце, де вони планують сховатися. Не мешкаючи жодної хвилини, капітан розставив своїх жовнірів так, щоб бути готовим до відбиття атаки.

      Але поки що їх ніхто не атакував. Всю увагу німці сконцентрували на території Цитаделі й, напевне, навіть не здогадувалися, що зовсім поряд заховалися залишки польського гарнізону. Зараз у німецьких генералів був інший біль: тіла загиблих солдатів. Їх треба було забрати з території фортеці. Саме під час такої «зачистки» один надто допитливий солдат і помітив на північному форті якийсь рух. Відправлений на розвідку загін був обстріляний з кулемета, і німці зрозуміли, що частина поляків ще знаходиться у фортеці.

      Це сталося вже дев’ятнадцятого вересня. Не бажаючи знову зустріти опір польського гарнізону (а про чисельність його генерал Гудеріан не мав жодного уявлення), до форту відправили майора Реннера. Той запропонував капітану Радзишевському почесну капітуляцію.

      – Інакше, гер гауптман, наша артилерія зрівняє з землею цей форт, – мовив майор.

      Вацлав Радзишевський їдко усміхнувся і перевів погляд з майора вдалину, де продовжували свою справу німецькі солдати допоміжної служби.

      – Спробуйте! – відповів він і, приставивши до конфедератки два пальці, зник за брамою форту.

      Навчений попередніми днями, генерал Гудеріан не став штурмувати форт. Натомість увесь наступний день його обстрілювала артилерія. Цей артобстріл підлеглі Радзишевського пересиділи у закопаній у вал казармі, тому перенесли його спокійно, без втрат.

      Лише надвечір німці зробили обережну спробу перевірити стан оточених, але одразу відступили, зустрівши досить щільний вогонь, до того ж підсилений гарматою.

      Богдан СКАЧАТЬ