Закоханий привид. Марк Леви
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Закоханий привид - Марк Леви страница 8

Название: Закоханий привид

Автор: Марк Леви

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия:

isbn: 978-617-12-8514-9, 978-617-12-8333-6, 978-2-221-15787-9, 978-617-12-8513-2

isbn:

СКАЧАТЬ тобою наче моряки. Нам потрібна тиха гавань, щоб не піти на дно.

      – Я нічого в цьому не тямлю. Мабуть, ти маєш рацію.

      Софі наблизилася, притиснулася до Тома і погладила його щоку.

      – Ти також заслуговуєш на щастя, мій Тома. І коли зустрінеш ту єдину, не відпускай її так, як відпустив мене. Знайди в собі сміливість бажати кохання.

      Вона поцілувала його в чоло і, розвернувшись, пішла до дверей.

      – Я помиляюся чи ти справді пропустив кілька тактів під час адажіо?

      Промовивши це, вона зникла.

      Тома почекав кілька секунд, а тоді замислено повернувся в крісло.

      – Яка вправна демонстрація жіночого генію! – вигукнув батько, з’явившись у дзеркалі. – Певно, вона збіса ретельно продумала свою помсту, але визнаю, це було на найвищому рівні. Яка жорстокість! А як вона погладила твою щоку, наче по-материнськи! От же ж гадюка, от же ж талант! – додав він, удаючи оплески. – Шах і мат, старий, вона поклала тебе на лопатки.

      – Може, даси мені нарешті спокій? – буркнув Тома.

      – Після того, що я тільки-но побачив? І не мрій. Я навіть не уявляв, що настільки занедбав твоє виховання почуттів. Сподіваюся, ти затямиш урок, який вона тобі дала. Їй знадобилися всього дві хвилини й кілька речень, аби показати, що ти тепер – тільки спогад. Це наче волейбол: спершу вона підбігає до сітки, щоб нагадати про близькість, яка досі вас єднає, а потім переходить до рішучої атаки, показуючи, що ти втратив своє щастя – яке, звісно, втілює сама. У тебе не було жодного шансу відбити м’яч. Мушу визнати: неймовірно. Їй мало було збити тебе з ніг, вона вирішила кóпнути твій труп, звернувши увагу на фальшиві ноти. От уже стерво!

      – Ти завершив?

      – Я сказав те, що мусив, ось і все.

      – А фальшивими нотами я завдячую тобі.

      – Та невже? А тобі не бракує нахабства. Наскільки мені відомо, це не я був на сцені.

      – Але ти сидів у першому ряду на колінах якоїсь панянки, ніби випадково. І справді, що могло мене відволікти?

      – У мене не так багато часу, тому не дорікай мені тим, що я прийшов послухати сина.

      – А в тебе були цікавіші справи?

      – Я міг би провести вечір у «Лідо»7 і, користуючись незвичністю свого стану, спокійно пройти за куліси.

      – Але тебе не може бути там, у дзеркалі! Ти не можеш розмовляти зі мною, не можеш існувати, бо ти помер!

      – Отже, одне з двох: або ти вперто заперечуватимеш усе, що відбувається, і ми втрачатимемо цінні миті у здогадах, або ти визнаєш, що деякі речі відбуваються, навіть якщо ми й не маємо для них раціонального пояснення. Коли ще я був хлопчиськом – а саме в середині минулого століття, – вважалося, буцімто неможливо пересадити серце. Однак це вдалося. А за століття до того вважалося, начебто неможливо літати, хоча сьогодні до Сан-Франциско дістаються всього за одинадцять годин літаком. Тобі ще приклади потрібні?

      – Але ж привидів не буває!

      – У такому разі тибетці, китайці, японці й шотландці – усі ці культури, що протягом століть СКАЧАТЬ