Закоханий привид. Марк Леви

Чтение книги онлайн.

      Тома притиснувся до шибки, не відриваючи погляду від балкона квартири навпроти і сподіваючись опанувати себе.

      – Відпусти вже цю ручку, ще ніхто не випадав із зачиненого вікна, – пожартував голос.

      – Ти мене попереджав, – затремтів Тома. – Що ж я наробив? Що було у тих цигарках? Я пошкодив нейрони!

      – Тома, заспокойся, будь ласка, – гарикнув голос. – Ти викурив косяк. Ти такий не перший і не останній. Визнаю, можливо, я трохи перестарався зі своїми засторогами. Але тоді ти був підлітком, і я боявся, щоб ти не взявся за важкі наркотики. І те, що ти мене чуєш, ніяк із косяком не пов’язано.

      – Ніяк не пов’язано? – перепитав Тома, притиснувшись до вікна. – Я чую привида свого батька. Боже милий, як же все крутиться, зараз я втрачу свідомість.

      – Залиш Бога у спокої. І дякую за «привида», це страшенно люб’язно. У тебе напад паніки, цілком виправданий за таких обставин. Пам’ятаєш, я вчив тебе маленького трюку, як здолати стрес перед виступом? Склади руки човником перед ротом, видихни і глибоко вдихни. CO2 зробить свою справу, і тобі скоро стане значно краще. Якби я міг тебе підтримати, то з радістю це зробив би, але такої сили в мене немає. Те, що я прийшов і розмовляю з тобою, – уже подвиг.

      У Тома підкосилися ноги; його тіло сповзло по вікну. Сівши на паркет, він згорнувся клубочком і сховав голову між колінами.

      – Досить, Тома, годі поводитися як маленький. Це ж просто трава.

      – Закуривши вперше, я побачив, як літають корови, а тепер чую привида свого батька. Ну чому я не можу жити, як усі решта? Щоб можна було добре поїсти – і не надиматися, як повітряна кулька, напитися – і не опинитися за крок до смерті?

      – Те, що ти кажеш, гротескно. Кожен з нас страждає через надмірні насолоди, просто дехто це визнає, а дехто – блефує, ось і все.

      – Благаю, нехай цей голос змовкне! – вигукнув Тома, затуляючи вуха.

      – Я лише хотів тебе заспокоїти, не потрібно хамити.

      От тільки Тома нітрохи не заспокоював голос мерця, який лунав так, наче батько сидів із ним в одній кімнаті.

      – Якщо ти піднімеш голову, то побачиш сам, що чуття тебе не зраджують, – наполягав голос.