Кассандра. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Чому ти, владарко, сама не підеш?

      Не так би сумувала, подивившись,

      як твій герой воює ворогів.

      Не можу я, Клімено, я боюся

      іржання коней, брязкоту мечів,

      і куряви, і крику, а найгірше

      того смертельного співання стріл!

      Як я те чую й бачу, то здається

      мені, що то повстав з безодні Хаос,

      що ні людей нема вже, ні богів,

      а тільки смерть панує самовладно.

      А як не бачу лютої війни,

      то й не боюся, і тоді я вірю,

      що Гектора ніхто не подолає,

      бо він герой понад усіх героїв.

      Се правда, владарко! Щаслива жінка,

      що може про свойого чоловіка

      таку сказати правду…

      Правда й щастя!

      Як легко ти паруєш їх, Креузо!

      Чого тобі, Кассандро? Ти, здається,

      забула вчора в мене веретено?

      Креузо, пошукай…

      Не треба, сестро.

      Не буду я ні прясти, ані ткати.

      Жалобні шати маю, а на покрив

      смертельний ти сама давно напряла,

      не знаю тільки, чи доткати встигнеш.

      До чого ти се кажеш? Я на ложе

      для Гектора новий готую плат.

      Я тільки се й кажу.

      Наш владар в полі

      зустрівся з Ахіллесом.

      Ох!.. І що ж?!

      Здається, він його перемагає.

      Та хто кого?

      Наш владар Ахіллеса.

      На брамі Поліксена аж зомліла,

      побачивши, як Ахіллесу скрутно.

      От безсоромна! то вона не брата,

      а мірмідонця стежить?!

      Андромахо,

      на неї Мойра наложила руку.

      Не ти найнещасливіша у світі,

      тож не суди нещасних. Вдів багато,

      а межи братом вибирати й милим

      не часто мусить жінка.

      Що ти кажеш?

      Ти, наче п’яна, помішала в купу

      і правду, й вигадку…

      Вино з водою

      помішані стають одним напитком.

      Ну, що, Левке?

      Не посилай мене

      на браму, владарко…

      Кажи, що сталось?

      Нічого ще не сталось… я не можу…

      Ох, сам Арес пустився б утікати,

      не то що смертний…