Справа майстра-червонодеревника. Александр Красовицкий
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Справа майстра-червонодеревника - Александр Красовицкий страница 23

СКАЧАТЬ чекав Тарас Адамович. Хвилювалася, бо раділа появі пізнього гостя, і червоніла, придушуючи у собі майже непристойну радість.

      – Невже Менчиць дізнався щось нове? – байдуже запитала Віра, підносячи келих до яскравих губ.

      – Чому Менчиць? – усміхнулась її сестра, дивуючись тому, що цього разу несхибна інтуїція Віри підвела її.

      Які новини може принести Яків Менчиць, якщо Тарас Адамович чекає на розгадку таємничих слів, що їх залишив по собі закатований майстер? Підказати правильний напрям у розслідуванні може тільки колишній пілот, який, певно, отримав відповідь телеграмою.

      – Думаю, Менчиць. Він же мав стежити за будинком із тією шафою. Мабуть, поліція щось дізналася, – так само байдуже пробурмотіла балерина, і Міра відчула, що ледь стримується, щоб не кинути їй в обличчя: «Пропоную парі!».

      Вона б поставила зараз будь-що на те, що Віра помиляється – пляшку білого токайського, записку, що сховала у шафу, половину життя. Майже переможною усмішкою вона сяйнула у бік дверей, що вели до кімнати. На порозі завмерла знайома постать – то був Яків Менчиць.

      VIII

      Лігво Змія

      Яків Менчиць говорив швидко, уникав питального погляду Віри, лише інколи позирав у бік старшої сестри. Він коротко розповів про арешт двох нападників, які пробралися крізь вікно другого поверху будинку на Прорізній до кімнати, в якій стояла таємнича шафа з ніжками у формі копит. Тарас Адамович слухав, щось занотовуючи, кілька разів поставив уточнювальне запитання. Врешті звів погляд від нотатника на молодого слідчого і запитав:

      – Їх уже допитали?

      – Ні, Репойто-Дуб’яго вирішив, що ви захочете бути присутнім на допиті. Візник чекає на вулиці.

      Тарас Адамович кивнув і подивився на Міру:

      – Поїдете з нами?

      Дівчина звела брови й перепитала, по-дитячому не вірячи у пропозицію:

      – У поліцію?

      – Так. Отримаємо відповіді разом.

      Вона справді хоче їхати? Того разу напросилася сама, щоб слухати свідків, зважувати їхні відповіді та зважуватися на висновки. Чому ж зараз вагається? Чи то просто розчарування від появи Менчиця на порозі будинку старого слідчого заважає їй зараз мислити тверезо. Але ж Віра…

      – Віро, ви теж поїдете? – перервав Мірині думки Тарас Адамович.

      – У поліції нудно, – стенула плечима балерина. – Але, – раптом мовила далі вона, – я не відмовилася б від кави зі славетним бренді Репойто-як-його-там-звуть, – вона з усмішкою поглянула на старого слідчого. – Але… краще забіжу в театр, маю кілька справ. Однак знайте, що мені цікаво було б потім послухати історію про тих невдах, які дерлися аж на другий поверх, щоб врешті потрапити за ґрати.

      Невдахи сиділи в одному з кабінетів із сірими непривітними стінами на третьому поверсі будинку Київської міської поліції. Тут не було окремого кабінету для допитів, хоч слідчі найчастіше СКАЧАТЬ