Справа майстра-червонодеревника. Александр Красовицкий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Ось повернувся господар – тепер дівчина зможе додати на гілки важкі червонобокі яблука. Вона відходить кілька кроків назад, до каміна, підхоплює зі столу келих та оцінює своє творіння. Зробивши ковток, Віра завважує:

      – Не вистачає хлопавок. Але добре, що є цукерки.

      Тарас Адамович накупив цукерок у кращих кондитерських Києва – був і в «Семадені», і в кондитерській «Жорж». Віра узяла до рук шоколадного сажотруса, усміхнулася, повісила його між яблуком і мандарином. Господар будинку простягнув їй кошик із пряниками на ягодах та меду.

      – Є ж ще іграшки, – мовила старша сестра.

      – Я пам’ятаю, – безтурботно відповіла молодша, прив’язуючи стрічку до чергового пряника.

      Після пряників і цукерок урешті настала черга для керамічних янголят і крихких скляних куль. Їх Віра розвішувала з особливою обережністю. Наостанок – час свічок, чий золотий віск повільно стікає, як мед. Ялинка сяє. Віра, здається, щаслива. Чи ні?

      – Як справи з вашим новим розслідуванням? – запитала балерина, піднісши тріпотливий вогник до ґнота останньої свічки. Відблиски вогню торкнули обличчя дівчини, заграли іскорками на споді очей.

      Чому вона запитує? Що хоче дізнатися? Зазвичай Віра запитувала про чергове розслідування, аби лише підтримати розмову. Однак зараз тем для пустопорожньої балаканини вдосталь. На носі новорічні бали, балерина може говорити про них годинами, роблячи павзи хіба лиш на те, щоб набрати в легені повітря. Віра шиє якусь особливу сукню для балу в будинку Дворянського зібрання, здається, кольору оливи. Мірі навряд чи личитиме такий колір, але молодша сестра, безперечно, виглядатиме у ній дивовижно. Олива відтіняє бліду шкіру темнокосої Віри, робить очі глибшими, вуста виразнішими. Для такої сукні дівчина обере особливу пудру – білосніжну. Останнім часом вона узагалі не відкриває коробочку з лавандовою. Здається, навіть сховала її десь на споді однієї із шухляд туалетного столика. Туалетний столик у їхній квартирі виготовив не майстер-червонодеревник Семен Нечипорук, у ньому зовсім немає таємних шухляд чи панелей, на які потрібно натиснути, щоб відкрити сховок. Хоч інколи здається, що таки є – у метушливі дні, коли Віра перериває всі шухляди, шукаючи якусь шпильку чи рум’яна. Балерина вміє губити речі будь-де. Якби вона поклала записку до шафи Тараса Адамовича, навряд чи хтось зумів би її відшукати, навіть, якби знав таємницю шухляд тої шафи.

      – Ми отримали кілька цікавих відповідей, – усміхнувся старий слідчий, відповідаючи на запитання балерини, про яке Міра вже встигла забути.

      Секретарка здивовано подивилася на колишнього слідчого. Про що він говорить? Які відповіді? Усе, що вони знають – принаймні те, що встигла сьогодні віддрукувати Міра до того, як у будинок із міхом гірлянд і прикрас для ялинки увірвалася її сестра – кілька слів, що їм напередодні встиг сказати Олександр Горенко. Здавалося, колишній пілот хвилювався тоді, коли увійшов до будинку Тараса Адамовича та завважив їх із Менчицем у кімнаті. А коли промовив дивне слово СКАЧАТЬ