Постріл в Опері. Лада Лузіна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ місця мешкання.

      – На Десятинну, – розжувала Чуб. – Живу я там. Щоправда, я з матір’ю дуже погризлася. Але все одно треба в неї про родичів-відьом з’ясовувати. До того ж вона обожнює панькатися із самогубцями.

      – Обожнює панькатися?… – здивувалася Маша.

      За час їхнього знайомства «обожнює панькатися із самогубцями» було першою інформацією про Дашину матір.

      – Ага, – підтвердила Чуб. – Мама обожнює поетів, які наклали на себе руки. Вона в мене знаєш хто? Маяківка!

      – Хто-хто?

      – Ну, знаєш, є пушкіністи, є булгакознавці, цих ти точно знаєш. А вона – маяківка! Скільки живе – вивчає життя і творчість Володимира Маяковського, на хрін нікому не потрібні. Я про те, як Влад Владич наклав на себе руки, слухала в дитинстві замість казки. Уявляєш, у якій жахливій атмосфері я росла?

      – А нічого, що наразі друга ночі? – засумнівалася Ковальова.

      – Звісно, ні-чьо. Я ж кажу, вона – маяківка! Богема! Мама зроду не лягала спати раніше третьої.

      Будинок на вулиці Десятинній підкорив Ковальову своєю дореволюційною солідністю.

      На добротних, одягнених у руду шкіру дверях висіла мідна табличка:

Професор А. А. Чуб

      Онука Чуб нетерпляче втиснула дзвінок – бездиханна поетка нависала на них мертвим вантажем.

      Двері відчинилися в одну мить.

      На порозі стояла жінка в джинсах і старій футболці. В лівій, зігнутій у лікті руці курився залишок дешевої сигарети «Прима». Бліде, біляве волосся було гладко зачесане назад. І, дивлячись на Дашину матір, Маша вперше усвідомила: її подруга – справжня білявка.

      Щодо іншої подібності, то позбавлені кольору, аскетичні риси цієї жінки були такими правильними, чистими, майже іконописними, що залишалося лише здогадуватися, яка знадобилася домішка батька, щоб у результаті вийшла Даша, з її носом-картоплею, ефіопськими губами й кругло-ляльковими очима.

      – Привіт, ма, – похмуро привітала матір Чуб.

      – Заходьте. – Жінка стала осторонь, даючи їм можливість пройти.

      Ані раптовий візит, ані дикий вигляд дочки, замотаної в простирадло й увішаної золотом, не викликали в неї й натяку на розпитування.

      Києвиці поквапливо протягли поетичне тіло крізь великий, закиданий речами довгий коридор і поклали принесене на диван у темній кімнаті, окупованій сталінськими меблями.

      – Ця жінка… – пояснила Даша мамі, кривлячись. – Взагалі вона наклала на себе руки, а ми її підібрали.

      – Просто хотіла покінчити з собою, і ви її підібрали? – уточнила Дашина «ма».

      – Так.

      – Молодці! – сказала мати.

      Маша вирячила очі, силкуючись уявити, що б сказала їй рідна мати, коли б вона притягла до квартири чужу жінку, яка «накладала на себе руки».

      – А я – Маша, – ввічливо відрекомендувалася вона.

      – І ще, ма, у мене до тебе справа, – знову скривилася Чуб.

      – Тоді ходімо СКАЧАТЬ