Постріл в Опері. Лада Лузіна
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Постріл в Опері - Лада Лузіна страница 13

Название: Постріл в Опері

Автор: Лада Лузіна

Издательство:

Жанр: Зарубежное фэнтези

Серия: Київські відьми

isbn: 978-966-03-6629-9

isbn:

СКАЧАТЬ проблеми!

      – Машо, ти не знаєш, до чого це, коли свербить ліва сідниця?

      Даша Чуб зігнулася на надувному матраці й почухала згадане місце.

      – Долоня – на гроші, ніс – на випивку, груди – на секс, брови – будуть гості. Лікоть – спати на новому місці. А сідниці?

      Пляжний матрац лежав на верхньому майданчику сходів музею історії України.

      Музей, у свою чергу, містився на Старокиївській горі – тій самій, де тисячу п’ятсот років тому заснували Град троє братів – Хорив, Щек і Кий, що дав своє ім’я Києву.

      Тій самій, де тисячу років тому стояло Місто князя Володимира та його княжий терем, де гуляли три легендарних богатирі: Ілля, Добриня й Альоша.

      Тій самій, де щоночі мали чатувати Троє, які прийшли до Києва втретє, – Катя, Маша й Даша.

      Бо книга Києвиць промовляла:

      Нехай буде сила з тобою, коли нині, як і будь-якої іншої ночі, стоячи на горі, що породила Місто, ти, побачивши червоний вогонь, полетиш туди, щоб спинити те, що може порушити Істину.

      Ось тільки стояти на горі, закинувши голову й роздивляючись небо над нею, сподіваючись побачити там «червоний вогонь», понад п’ятнадцять хвилин було неймовірно тяжко. Шия терпла й нила.

      І вчора Дашу осяяло: матрац!

      – Так ти не знаєш, до чого це, коли свербить ліва сідниця? Добре б, якби свербіла на щось корисне, – проканючила Чуб.

      Її рука залишила сідниці в спокої й зупинилася на мітлі, яка вірно лежала поряд, із двома велосипедними сідлами, прикрученими до древка.

      Це означало готовність № 1.

      Мітла була улюбленицею Даші, вже не раз за їхне недовге спільне життя виручала хазяйку з найбожевільніших халеп.

      Але на небі нічого не горіло.

      – Ну чьо там? – спитала співачка у Маші.

      – Ні-чьо.

      – Чьо, зовсім ні-чьо? Й у мене зовсім… – Даша невдоволено засовалася.

      Сидячи на сходах, тримаючи в лівій руці кишеньковий ліхтарик, Маша вивчала великий бухгалтерський зошит у м’якій обкладинці, знайдений у схованці, що відкрилася їм.

      Його аркуші було списано ідеально рівним почерком – знайомим, що ніби хизувався на всіх банках, пакетах, коробках у їхніх шафах, – почерком акуратистки Килини.

      Даша, яка відшукала у великій бібліотеці Вежі книгу «Таємниці Зодіаку», стверджувала: Килина була народжена під знаком Діви:

      «Лише Діви, а ще Терези… Це я, Машо, маю на увазі тебе. Тільки ви двоє – такі фанатичні системники. Вам би все по полицях розкласти, по баночках, по пунктах, тоді як нормальні люди (тут Чуб мала на увазі себе) просто живуть і насолоджуються життям».

      Але зараз Даша не насолоджувалася – крутилася й нервувала.

      – Ні, вони мене зворушують! – пробуркотіла вона. – Спочатку вони роблять нас Києвицями, наче ми їх просили. Потім ми в срачці рятуємо їх від Змія так, ніби нам робити СКАЧАТЬ