Постріл в Опері. Лада Лузіна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ він, наш «хлібчик»… – Чуб прямувала до «особливої прикмети».

      Машині ноги торкнулися землі.

      Двомісна мітла вискочила з-під неї, вдарилася об асфальт.

      – Так, це той самий будинок! – Маша підібрала свій «фалічний символ» і глибокодумно обперлася на древко підборіддям. – Поверх, по-моєму, був третій, – сказала вона. – А ось вікно… Ти пам’ятаєш, яке вікно?

      – Освітлене.

      – Класна прикмета, – хихонула напарниця. – Ні-чьо, що поки ми летіли, воно сто разів могло погаснути? О’кей. Облетимо третій поверх по периметру.

      – Дашо, нас побачать! Ще не пізно. Ти тільки уяви…

      – Уявила. Жах! – кивнула вона. – А варіанти є? На мітлу!

      Відьмацький екіпаж злетів у повітря.

      На щастя, більша частина вікон була заштореною, чорною. Або на жаль – якщо одне з них було тим самим, куди їм треба було потрапити, але встигло згаснути.

      Вирівнявшись, Даша «прокреслила» третій поверх.

      Маша встигла роздивитися оголеного хлопця-підлітка, що стояв біля дзеркала спиною до них. Чоловіка за комп’ютером – дядько навіть не відірвав погляду від монітора. Сімейну пару похилого віку, що дивилася на блакитнуватий телевізійний екран. Жінку, яка стояла на табуреті, з мотузяним зашморгом на шиї…

      Більше вона нічого роздивитися не змогла, одурівши від грюкоту.

      Оглушена пролетіла крізь вікно, боляче приземлилася на підлогу й тільки там зрозуміла: з властивою Даші Чуб простотою нереалізована космонавтка протаранила скло древком мітли, загримівши (в прямому розумінні слова!) прямо в дім потенційної самовбивці.

      До речі, самовбивця більше не була потенційною – вона висіла. Її обличчя зі страшною гримасою корчилося в бурому зашморгу. Чуб танцювала навколо, намагаючись обхопити жінку за ноги. Але кінцівки конвульсивно бовталися сюди-туди, не даючись Даші в руки.

      – Машо, допоможи!!!

      Ковальова насилу підвела себе з підлоги.

      Рука, що натрапила на уламки скла, кровоточила, бік скривджено нидів.

      Погляд метнувся до відкинутого табурета, а розум підказав: побачивши жахливе видовище – двох непроханих гостей, що влітають до квартири на мітлі, – жінка здригнулася, й постамент посунувся в неї з-під ніг.

      Ставши на рівні, підхопивши табурет, Маша спробувала повернути його на місце. Чуб таки зуміла обхопити ноги тієї, що повісилася, й повернути її ступні на сидіння. Проте тепер обм’якла верхня частина – голова дами безвільно висіла в намисті мотузки. Самовбивця була непритомна.

      – Ніж! – гукнула Чуб, сяк-так утримуючи горизонтально вперту дамочку, яка намагалася задихнутися в зашморгу – не так, так сяк!

      Ковальова увібрала в себе кімнату й знайшла потрібне – ножиці в склянці на письмовому столі.

      Тіло бідолашної, підтримуване чотирма руками, повалилося на брудний паркет.

      – Цікаво, через що вона вішалася? – подумала вголос Даша Чуб.

      Маша СКАЧАТЬ