Восьма жертва. Дарина Гнатко

Чтение книги онлайн.

      Панотець Якоб знову посміхнувся й простягнув до Владислави сильну свою, в грубих мозолях долоню.

      2.

      – Сьогодні я стану графинею Смотрицькою!

      Посміхнувшись власному відображенню у великому дзеркалі, що стоялося біля ліжка в її покоях, Владислава торкнулася тонкими пальчиками діамантової тіари, що була подарована нареченим і притримувала білу мереживну мантилью. Вона милувалася собою, відверто й захоплено милувалася власною вродою, знову й знову вдивляючись у дзеркало, котре відображало просто неймовірну красуню, одягнену в білу сукню з важкого дамаського шовку, котра була щедро поцяткована дрібними коштовними камінчиками, й діамантів тих було настільки багато, що й Мариля, певне б, здивувалася подібній розкоші. Але вона, Владислава, розкоші цієї заслугувала. За всі роки життя в бідності, того жалюгідного існування в бідному домі тітки, вона заслугувала нарешті того, аби жити так, як її пихата сестра, й це був день її перемоги над тією гордовитою графинею. Вона навіть надіслала Марилі запрошення на весілля, котре та погордливо відхилила, але Владислава свого все ж доскочила. Вона сповістила ненависну сестру об тім, що повінчається з графом, і то мало таки ж вразити Марилю.

      Тепер вона є рівня своїй пихатій сестрі.

      Байдужлива поверхня дзеркала відбила те, як за спиною її нечутно відчинилися двері й до покоїв увійшов панотець Якоб. Владислава мовчки спостерігала за тим, як його похмура та висока постать наближається, він підходить зовсім близько й зупиняється за спиною її, й вона навіть крізь шовк власної весільної сукні та грубу тканину його сутани відчувала жар його тіла. Перед очима промайнула згадка про два тіла на вузькому ліжку, сплетені в пристрасних обіймах, і вона здригнулася.

      Якоб посміхнувся їй у дзеркалі.

      – Ти ж справді нічого не забула…

      Владислава затріпотіла, коли його гарячі руки торкнулися її оголених сукнею плечей, впікаючи, наче вогнем.

      – Справді.

      Одним стрімким та швидким порухом Якоб обернув Владиславу до себе обличчям, обпалив незрозумілим полум’яним поглядом й, нахиливши темноволосу голову, вп’явся в ніжні, повновиді вуста пристрасним поцілунком. Владислава заплющила блакитні очі й потонулася в потужній, темній пристрасті цього чоловіка, котрий мав над нею абсолютну владу, ніжними пальчиками торкнулася грубої тканини його сутани й відчула, як слабшає…

      Якоб відхилився, поглянув похмуро.

      – Сьогодні я віддам тебе іншому.

      Владислава похитала головою.

      – Не кажи так.

      Чернець засміявся й знову хотів було поцілувати її, але за зачиненими ним дверима почулися голоси, й гарячі руки, що тримали Владиславу в обіймах, відсторонилися, він відійшов, і, коли до покоїв, образливо навіть не постукавшись, увійшла сестра графа з покоївками, Якоб уже читав над Владиславою молитву, й вона, смиренно опустивши голову, СКАЧАТЬ