Вірші з поду (збірник). Петро Мідянка
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Вірші з поду (збірник) - Петро Мідянка страница 5
Драгуни й кірасири!
Українці й мадяри,
Каноніри та валентири…
І студенти, субскрибенти,
І службовці, і служиві.
Духовенство й фінагенти —
Для духовної поживи!
Цегольнянські капури знаємо
І камелії на вікні.
Інформатику ми вивчаємо,
Власну історію – ні!
Шпацеруємо всі по варошу,
Попід явора чи каштан,
По Нодькапошу чи по Шарішу —
Се байдуже сьогодні нам!
І Корзо, і піцца, і п’яца!
Боже, яка мішанина.
ОЧІ ЖАННИ САМАРІ
33…, 33…, 33…, 33…
Відіпхну хну,
Розстебни кольором душу.
Натурщиця – то вторинно
33…, 33…, 33…, 33…
Рогівка очей…
А в мене окулярів рогівка…
А я в феєрії твоїх очей
Козі зіниць, коло вій присівши
Але 33…33…33…33…
Та це 100 й пан Огюст,
Жанно, закрий свої очі від моїх поганих…
Лиш в коханої. Очі такі ще
Дорідні знайду в
21…, 21…, 21…, 21…
БЕСІДА ЗІ САМАРЯНКОЮ
Єдина біблійна натурщиня над
Моїм столом…
Мимо долі своєї проведу тебе.
Засичить сварка жіноча опівнічним селом,
З одного ребра – на дванадцять ребер.
Самарянко моя, де ти зараз є,
В травневому небі планерять кажани.
З ким поділим натруджене серце моє,
Самарянко, скажи, самарянко, скажи.
ГАЗЕТНИЙ КІОСК
Ми тут грозу лиху перечекали,
Купили вишень ранніх
І їмо.
Ликера Полусмакова.
То десь читали
Афішку мокру з давнього кіно.
І жінка-таїна, чужа така, зухвала,
От з дозволу проголосить тост
В периферії інтелектуали
То само допит, мука і склероз.
Село – кіоск, новини і химери…
Розумно кокетує, хилить вбік…
Чим
Не Шевченкова, теперішня Ликера,
Категорично думає про світ.
Лямур, амора – бабські пересуди.
Поезія… се божевілля, звих.
Йдуть до кіоска бройгелівські люди.
Але чомусь обходишся без них.
«ЛЯЖЕ ОСІНЬ В БІЛУ ДОМОВИНУ»
Михайло Носа
Ляже осінь в білу домовину,
Самовбивця-осінь – явору на спину.
Поклади нa плечі, не закрий обличчя
Най запахне хмелем в мене на опліччі.
Зведениця-осінь любаси заплачуть,
Сіпаються губи зовсім вже дівочі,
Стогне олень стогне, сам та без любові.
Нащо то, Мигалю, такий жаль великий
Нині світ за любку є небез’язикий.
Нині проти любки, завтра – проти друга…
Скотиться в Тересву поосіння туга.
Ой, дай не дай закрити оленячі вічка,
Бо в моїй оселі запалає свічка.
Та Мигалю, та Мигалю, гей Михайле, «дину»
Чому СКАЧАТЬ