Вірші з поду (збірник). Петро Мідянка

Чтение книги онлайн.

      Стої на сходах. Там перила мідні,

      Там мозаїчна плитка, бунт химер.

      В горщечках глиняних розпластались орхідні,

      А на картині – бравий офіцер.

      Ілюзіон при чому тут. Не треба.

      Ти розтягни гардини голубі,

      І вже кімнатна ілюзійність неба

      В твоїх очах подвоїться, в тобі

      Подвоїться чи то почетвериться,

      Бліду дрімоту приведе Морфей…

      І та стара підстрелена лисиця…

      Го-го! Це був колись трофей.

      І стовп із азбесту. Колона іонічна

      При вході в дім, в червоній шапці гном.

      Ні ти, ні дім, ніщо вже тут не вічне…

      Хребти лиш вічні за твоїм вікном!

      Ти звідав знади не десятки міст,

      Ти сто разів одправився на варош,

      Де коминар трудився й тістоміс;

      В кіосках синіх – вернісажі марок.

      Наопашки носив зелений плащ,

      І над усе любив дороги піші:

      В очах ряхтіли подобизни хащ,

      там своє життя й свої афіші.

      Ажурні брами – це вже не тини,

      Не крик вола, не ніжний клекіт бузька.

      Магнолії викинуть фіолетові серпики

      Біля жовтого корпусу, де лікують істериків.

      Божевілля в дендрарії.

      Плачуть бджоли і люди.

      Жовтокрилий метелик літати не буде…