Справжня історія Стародавнього світу. О. Р. Мустафін
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Справжня історія Стародавнього світу - О. Р. Мустафін страница 14
Название: Справжня історія Стародавнього світу
Автор: О. Р. Мустафін
Жанр: История
isbn: 978-966-03-6186-7
isbn:
Опір кочовикам чинили лише шумерські міста. Їхні мешканці створили власне військо, яке згодом вигнало чужинців з країни. Певний час владу над Месопотамією утримували царі міста Ур, але врешті країна знову розпалася на окремі міста-держави, як це було до загарбань Саргона.
Знову об’єднати Месопотамію вдалося лише через три сторіччя. Зробив це цар Хаммурапі – володар міста Вавилон. Назва цього міста перекладається з аккадської як «брама бога». Вавилон був розташований майже в центрі Месопотамії, в тому місці, де Тигр з Євфратом наближаються один до одного, на перехресті зрошувальних каналів і торговельних шляхів. Спочатку це було невеличке селище, але завдяки торгівлі Вавилон швидко перетворився на велике місто. Досвід торгівців уміло використав Хаммурапі – він не створював величезного війська, як Саргон, натомість укладав союзи для боротьби проти потужніших ворогів і вчасно змінював союзників. Так – місто за містом – він приєднав до свого царства усю Месопотамію.
«Переможна стела» царя Нарамсіна, онука Саргона Аккадського (Лувр).
Месопотамія під владою аккадських і вавилонських царів.
3. Внутрішній устрій Вавилонського царства. Хаммурапі царював з 1792 до 1751 року до нашої ери. І прославився не лише об’єднанням Месопотамії. Він видав одну з перших у світі збірок законів. Вона складалася з 282 статей і була викарбувана на чорному базальтовому стовпі, встановленому у Вавилоні. Копії законів на глиняних табличках були розіслані по всій країні. Саме завдяки цьому ми знаємо, яким був внутрішній устрій Вавилонського царства.
Влада царя була необмеженою. Він діяв на власний розсуд, сам складав закони, за допомогою чиновників стежив за їх виконанням, не оминаючи увагою найменші дрібниці. Вважалося, що майно і навіть життя підданих належать цареві. Такий державний устрій називають деспотією.
Утвердження деспотії позначилося навіть на віруваннях вавилонян. Вони шанували тих самих богів, що й шумери, щоправда, називали їх по-іншому. Проте з’явився і головний бог – ним став Мардук, «небесний захисник» Вавилона. Його вважали творцем світу і людей, переможцем всесвітнього безладу і законотворцем.
Вавилоняни вірили, що Мардук наділив царя владою для того, щоб той дбав про своїх підданих. Хаммурапі хвалився, що побудував великий канал, названий царським іменем. Він намагався боротися з хабарництвом чиновників, обмежив лихварство і заборонив тримати людей у рабстві за борги довше трьох років. Щоправда, від цього мав зиск і сам цар, адже з бідних підданих не збереш великих податків до державної скарбниці.
Проте насамперед цар дбав про опору своєї влади – чиновників і вояків. У нагороду за вірну службу вони отримували численні привілеї, ділянки СКАЧАТЬ