Володимир. Семен Скляренко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ його світле, срібною ниткою ткане платно, широкий зелений пояс, червоне корзно. Позад нього окреслились темні голови воєводи Добрині і ще кількох старших воєвод, що завжди стояли позад нього, за княжим стільцем.

      Потім у дверях палати залунали важкі кроки, між рядами мужів до князя прямували сли, що їздили в землю Полотську. Ось наперед вийшов воєвода Михало, бояри Зринь, Волдут, Тудор, тисяцькі Спирка й Чудин.

      – Чолом тобі б’ємо, княже, і всьому Новгороду, – почав Михало, низько вклоняючись Володимиру, а потім і мужам на всі боки. Те саме зробили і всі сли.

      – Будь здоров і ти, боярине Михале, і ви, сли! – відповів на це князь. – Ждали давно новгородчі вас із-за Волока, чого затримались?

      – Супротивний вітер рвав наші вітрила, – вирвалось у Михала, – а паче вітру затримали нас облуда, кривда та лжа.

      – Хто смів заподіяти людям нашим облуду й кривду? – спохмурнів Володимир.

      – А вже ліпше б ми не їхали до Полотська, княже наш, а вдарили на них усією силою, тільки того заслужив клятий Регволд, сини і вся псина його зграя.

      Але тут же тисяцький Михало зрозумів, що висловлюється не тими словами, якими слід говорити княжому слу, і, зупинившись на якусь мить, повів тихо, суворо, поважно:

      – За твоїм загадом, княже, прибули ми з повним місяцем до города Полотська і сказали сторожі, що хочемо говорити з Регволдом як сли новгородського князя.

      – Ви бачили його? – запитав Володимир.

      – Бачили, – заспішив Михало, – сказали, як ти велів, що не хочемо мятежа й усобиці, бережемо і будемо оберігати мир і любов у землях Русі, хочемо жити по закону й покону отців наших, як уставили князі Олег і Ігор, княгиня Ольга і син її Святослав, та ще так, як велять наші боги.

      І тут Михало замовк. У палаті була така тиша, що всі чули, як кипить віск у шандалах, важко дихають мужі на лавах.

      – Чого ж ти замовк?

      – Я сказав, – одразу ж продовжив Михало, – що ти, князь новгородський Володимир, блюдя мир на Русі, пропонуєш князю Регволду сукупно з ним іти проти князя Ярополка, який убив брата свого Олега й хоче йти на тебе.

      – І що відповів Регволд?

      – Він узяв нашу грамоту, прочитав і порвав, кинув на землю…

      Воєводи й бояри на лавах роздратовано загомоніли, вдарили об підлогу посохами.

      – Зло вчинив Регволд! Супостат він, ворог! – закричали всі і вже схоплювались з лав, затупотіли ногами.

      Тільки князь Володимир твердо сидів на стільці, дивився на Михала й слів.

      – Що ж ще сказав Регволд? – так голосно, що почули всі в палаті, запитав він.

      – Він сказав непотрібні, дурні слова, – промовив у тиші, що після цього настала, Михало, – і мені негоже їх говорити.

      – Ні, говори! – велів Володимир.

      – Князь Регволд, – рішуче почав Михало, – сказав, що його дивує грамота новгородського князя з СКАЧАТЬ