Мрія метелика. Лия Щеглова

Чтение книги онлайн.

      – Тобто?

      Я не розумію, за якою логікою він відповідає на мої запитання й що має на увазі. Якась незграбна, недолуга розмова! Що нам робити разом, якщо поспілкуватися нормально не можемо? А, ну так! Минулі вихідні наочно показали, що. От тільки мені цього замало!

      – Якщо ти знатимеш моє ім’я, то вирішиш, їхати зі мною чи ні?

      – Я вже з вами їду! – зауважую йому.

      – Так отож!

      Чорт забирай!

      Чому саме я мала зустрітися з ним? Чому? Чому побігла, як остання дурепа, щойно покликав, чому готова терпіти подібне ставлення? Хіба таким мав бути мій ідеал?

      Ні! Він мав бути…

      – Не сердься. Тобі не личить. Тобі личить, коли ти волієш оргазму. До речі, можеш звертатися до мене на «ти». Мені було сімнадцять, коли ти народилася. То ще не так багато, правда? Чим займаюся, розповідати не стану. Адже коханці це не має бути цікавим. Гаразд?

      У салоні грає джаз. Я лише зараз помічаю, що він не слухає радіо, де вибір роблять за тебе. Він слухає те, що підібрав сам, і це якісна музика. Я б і сама таку обрала. Збіг? Приємний збіг, якщо чесно…

      Сьогодні я уважно стежу за дорогою. Проте він їде не до себе, а кудись за місто. І питати – даремна трата часу. Проте за деякий час розповідає сам. Невже мої думки прочитав?

      – Ти сидиш напружена, наче горобчик сполоханий. Розслабся, вікенд розпочався! Я винайняв для нас номер у готелі. Думаю, тобі стане до вподоби. Уяви: ліс, цвіріньчать птахи, шумлять дерева. Дерев’яні будиночки. Озерце поруч. Є можливість походити пішки. Ти любиш ходити пішки?

      Я кивнула, що люблю, особливо в босоніжках на підборах, у яких була зараз. Що вельми задоволена бесідою, що він чудово все розповів, що дуже чемний. Та насправді мене не відпускає безглузде відчуття тривоги. Безглузде – бо тепер, коли поїхала з ним, що можу змінити? Щось однозначно ховалося за такою його чемністю. Щось, чого я не могла збагнути. У голову лізли всілякі думки – і звісно, що не радісні. Про добре завжди думаєш в останню мить. Саме тому я дістала телефон і, крім того, що вже зателефонувала, почала набирати мамі ще есемеску. Така-то траса, назва готелю, номер та марка його машини. Ще раз зазначила, що поїхала на всі вихідні й телефонуватиму. Принаймні вона знатиме, де саме мене шукати.

      Чоловік не заперечував. Люб’язно сповістив назву готелю, навіть додав, що то буде королівський номер.

      – Номер телефону ресепшену продиктувати?

      Я махнула, що не варто. Його можна легко знайти в інтернеті, і моя мама про це чудово знає.

      Готель справді був посеред лісу. Дерев’яні будиночки всередині були оздоблені на доволі високому рівні. Для нас він зняв окремий двоповерховий котедж. Дві великі кімнати нагорі, тераса з мальовничим краєвидом на озеро та ліс. Внизу вітальня, їдальня, кухня. Щойно ми зайшли, дівчина у формі покоївки сповістила, що вечеря буде накрита за півгодини.

      – Усе зроблено згідно з вашим замовленням, – додала наостанок і…

      Господи, вона СКАЧАТЬ