Аутсайдер. Стивен Кинг

Чтение книги онлайн.

      Стенгоуп: О так.

      Детектив Андерсон: Дякую, місіс Стенгоуп.

      Стенгоуп: Хто б міг подумати, що Террі таке накоїть? Як ви гадаєте, були інші жертви?

      Детектив Андерсон: Це ми дізнаємося в ході розслідування.

      5

      Відтоді як турнірні ігри Міської ліги відбувалися на стадіоні Естель Барґи (найкраще бейсбольне поле в окрузі та єдине, де стояли прожектори для нічних матчів), домашня перевага розподілялася через жеребкування. Перед початком матчу Террі Мейтленд, як завжди, обрав решку – то був старий забобон, що він колись давно перейняв у власного тренера Міської ліги. Тож решка і випала. «Мені байдуже, де грати, тільки б задники забрати»,[9] як він завжди казав своїм хлопцям.

      І цього вечора йому були потрібні «задники». Уже був дев’ятий, останній, інінг, «Ведмеді» могли потрапити в півфінал ліги ціною єдиного рану. «Золоті дракони» дійшли останнього аута, але бази в них були повні.[10] Вок,[11] лиха подача, помилка чи сингл[12] в інфілді могли б зрівняти рахунок, а м’яч у шпарині захисту – принести перемогу. Глядачі плескали, гупали ногами по металевих трибунах і підбадьорювали малого шульгу Тревора Майклза, який щойно став праворуч від кетчера. Йому підібрали найменший, який змогли знайти, шолом, та все одно каска бетера сповзала йому на очі, і Тревор повсякчас її поправляв. Він знервовано водив туди-сюди биткою.

      Террі хотів уже ставити пінч-хітера,[13] але Тревор мав п’ять футів один дюйм зросту[14] і набирав багато воків. Попри те, що хлопець не вибивав хоум-ранів,[15] та інколи все ж міг влучити битою по м’ячу. Не часто, але траплялося. Якби Террі зробив із нього пінч-хітера, то бідоласі довелося б ще цілий рік середніх класів терпіти насмішки. З іншого боку, якби він спромігся на сингл, то до кінця життя пригадував би це за пивом і барбекю на задвірку. Террі знав. Колись він і сам побував на місці Тревора, ще в ті прадавні часи, коли на полі не було алюмінієвих биток.[16]

      Пітчер «Ведмедів» (екстра-швидкісний кидач, який зазвичай ставив у грі крапку) вдався до крученої подачі в саме серце домашньої бази. Тревор із відчаєм простежив за польотом м’яча. Суддя оголосив перший страйк.[17] Натовп застогнав.

      Ґевін Фрік, помічник тренера Террі, походжав із боку в бік перед хлопцями, які сиділи на лаві запасних. В одній руці він тримав згорнений у трубочку суддівський протокол (скільки разів Террі вже просив його, щоб він такого не робив?), а футболка «Золотих драконів» розміру XXL напиналася на животі розміру щонайменше XXXL.

      – Сподіваюсь, ти не помилився, коли дозволив Тревору відбиватися самотужки, – мовив він; по щоках його струменів піт. – Він мов до смерті переляканий. Таке враження, що й тенісною ракеткою м’яча не відіб’є.

      – Подивимося, як воно буде, – відповів Террі. – Маю добре передчуття.

      Насправді передчуття було не дуже.

      Пітчер СКАЧАТЬ