Унія. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

      – Мсьє, невже у вас для галантних випадків немає пристойнішого імені? – підтримала подругу ліва.

      – У салоні мадам де Руаль мене називали Артемідоросом, – згадав Мечислав.

      – Приємно чути, – зраділа ліва.

      – Принаймні, нескладно вимовляти, – погодилася права. – Але ж це ім’я означає «подарований Артеміді».

      – Признавайся, пустунчику, хто вона така і чому тебе їй подарували, – наказала ліва й невловимим рухом спустила край тканини з лівого плеча. При цьому її ліва грудь вислизнула на волю.

      – Я вам назвався, то ж скажіть свої імена.

      – Вона – Каліпсо, – сказала права.

      – А вона – Кассандра, – сказала ліва, вивільняючи й другу грудь.

      – Тобто, – пригадав грецьку син підстарости, – одну з вас називають «тією, яка приховує», а другу – «тією, котра вводить чоловіків в оману»?

      – Артемідорос, ти такий начитаний, аж страшно, – розсміялася права; чи то від сміху, чи може від чогось іншого, тканина також сповзла з її грудей.

      Мечислав мусив визнати, що груди в неї досконаліші та свіжіші за груди лівої, хоча та й здавалася молодшою.

      – То хто ж така Артеміда? – нагадала Каліпсо.

      – Це ім’я одніє паризької вигадниці.

      – Справжнє?

      – Звісно, ні.

      – І що ж вона вигадала? – поцікавилася Кассандра.

      – П’єсу, у якій проникливо оповідає про трагічну і пристрасну любов Сапфо до Клеїди та Анакторії.

      – Так це трагедія?

      – Радше сумна пастораль.

      – О пресвітлий Фебе, – закотила очі Каліпсо, – от ми й дожилися до сумних пасторалей.

      – Артеміда знається на сапфічній поезії? – не припинила цікавитися Кассандра.

      – Вона в неї закохана, – син підстарости підняв правицю, наслідуючи професійних декламаторів, підвів погляд до зеніту й процитував: «Я за траву зеленіша й блідіша за пароський мармур, доторк один ще – в солодких судомах, як у савані, смерть мене прийме!»

      – Це вона написала? – зробила великі очі Каліпсо.

      – Ні, це рядки великої Лесбійки.

      – То може твоя Артеміда також воліє дівчат? – припустила Кассандра. – Двох одночасно, аби лизали її, як ту Сапфо, аж до передсмертних судом.

      – Це брехня.

      – Невже? – Кассандра повністю звільнилася від тканини, зручніше вмостилася у кріслі й повільно розвела довгі, ретельно поголені ноги. – А ми з Каліпсо воліємо Фаона. І нас також двійко.

      – Він нас не хоче, він ще спить, – надула губки Каліпсо. – Агов, пробуджуйся!