Між двох орлів. Ярослава Дегтяренко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ просити тебе, проте мені потрібна допомога. Проведи мене до гетьмана.

      – Що в тебе сталося, Марічко? – запитав Павло. – Розкажи мені! А там подивимося, що робити.

      Марія повідала йому про свою біду. Яненко уважно вислухав, а потім, трохи подумавши, сказав:

      – Сьогодні йди додому, а я спробую сам переговорити з Виговським. Завтра чи післязавтра зайду по тебе, і ми разом підемо до нього – гадаю, що він не відмовиться тобі допомогти. Домовилися?

      – А сьогодні ніяк не можна з ним поговорити? – розчаровано запитала Марія. – Я не хочу затримуватися в Чигирині. Мене діти вдома чекають.

      – Май терпіння, – усміхнувся Павло. – До речі, у тебе є якісь папери на твоє майно?

      – Ось цей універсал колись дав моєму чоловікові сам Пушкар, – відповіла Марія, подаючи йому згорнуті папірці. – А ось це присуд Пушкаря – я собі копію взяла. Негідник він! Відібрав млин і ще й вдавав, що йому мене шкода! Якби й справді було шкода, то залишив би його мені! Щоправда, це він порадив до гетьмана їхати.

      – А де ти зупинилася? – запитав Павло, передивляючись папери.

      – У вдови Кравцової, яка мешкає поруч з брамою у нижньому місті. Вона колись знала моїх батьків, тому не відмовилася прихистити мене. Не жити ж мені у шинку!

      – Добре, я спробую тобі допомогти. І залишу ці папери у себе. А як треба буде йти до гетьмана, то зайду по тебе. Тож чекай на мене, моя голубонько! – вкрадливо промовив Павло, чемно розкланявся та пішов.

      Додому Марічка повернулася з відчуттям досади. По-перше, їй чомусь було ніяково від зустрічі з Яненком. А по-друге, жінка інтуїтивно відчула, що він дійсно їй допоможе, але вона залишиться у нього в боргу, і ця обставина була їй неприємною. А ще десь у глибині душі заворушилося, мов гробачок, дивне вдоволення від того, що колишній залицяльник її не забув, згадував і не погребував підійти до неї, хоч вона й постарішала. Однак до вечора Марія вже заспокоїлась, а коли мирно вечеряла з Улитою, то в хату несподівано ввійшов Яненко. Старенька здивувалася, проте ввічливо запросила незваного гостя до столу. Павло відмовився, натомість попросив поговорити з Марією наодинці. Однак Улита й з місця не зрушила – не вистачало, щоб її з власної хати виставляв якийсь там київський полковник! Тоді Марічка з Павлом вийшли у сіни.

      – Невже гетьман відмовив мені? – запитала жінка.

      – Ні. Він навряд чи відмовить тобі – я розповів йому, як несправедливо вчинили з беззахисною вдовою зацного козака. Гетьман дуже обурився такою несправедливістю і бажає тебе бачити. Тому завтра підемо до нього разом. Слухай, Марічко, – вкрадливо заговорив Павло, – а чим ти мені віддячиш за мій клопіт?

      – Тобто ти хочеш від мене грошей? – вигукнула Марія, зробившись багряною від обурення. «Отже ж я дурепа! – досадливо думала вона. – А ще раділа з того, що він мене пам’ятає! А він такий самий, як всі, – зажерлива корислива тварюка!» А потім сухо промовила: – У мене зараз немає СКАЧАТЬ