Між двох орлів. Ярослава Дегтяренко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тепер має дбати про тебе, як про рідного сина. Це також і моє бажання – я теж хочу, щоб ти залишився. Бог не подарував мені брата, тому я буду радий, якщо моїм братом станеш ти, Демцю.

      Демко подивився на Івана – у погляді хлопця було стільки щирості та співчуття, що бідолаха відчув полегшення. Перша хвиля горя минула, і в душі Демка прокинулося бажання помститися. А ще в Полтаві залишилася Надя… Тепер вона – те єдине найцінніше, що ще є у нього в цьому світі, і він має забрати її звідти. Але для цього йому треба допомога. А хто ще може допомогти йому, окрім Яненка? Тому Демко твердо відповів:

      – Дякую, Іванку. Я залишуся. І ніколи не забуду ані твоєї доброти, ані доброти твого батька.

      Розділ V. Милосердя шинкарки

      Надати людям засоби для існування – це називається милосердям.

Мен-цзи

      Немає межі милості Божої – подорож Олесі та Левка минала без пригод. Ніхто не звертав на них особливої уваги, ніхто не зазіхав на їхні жалюгідні пожитки. Деякі люди охоче пускали цих двох на нічліг, не відчуваючи від них загрози, а дізнавшись, що вони прямують на богомілля, розчулювалися та просили помолитися за них у Києві. Це милосердя було вельми доречним – після теплого, сухого жовтня почався такий же сухий листопад, проте холодний і вітряний. Олеся ніяк не могла сприйняти той факт, що тихе, непомітне життя її родини в єдину мить розвалилося, поховавши їх усіх під своїми уламками. І часто вночі, лежачи поруч зі сплячим братом, тихенько плакала. Зате Левко тримався – сказані Омельком слова надали йому наснаги.

      Нарешті Олеся та Левко дісталися до Мокиївського хутора, де мешкав їхній дядько. Поселення було невеличке, і, запитавши у перехожого, де хата Калачника, брат і сестра з жахом почули, що дядько помер ще торік.

      – А його удова, діти? – запитала Олеся.

      – Не було в нього нікого, дівчино, – відповів селянин. – Усе життя бурлакою прожив, що й голови ні до кого було прихилити! Чужі люди його і доглянули, і поховали. А навіщо ти питаєш? Хто він тобі?

      – Він моєму покійному батькові родичем доводився, і ми йшли, щоб оселитися у нього, тому що… тому… – Олеся схлипнула. – Ось що нам тепер робити?!

      – Ліпше йдіть звідси у Черкаси – може, там якось влаштуєтеся, бо тут вас ніхто до себе не пустить навіть на нічліг, – порадив селянин і поквапився геть. Бог його знає, що воно за родичі? Після візитів таких ось дальніх родичів буває, що у людей майно пропадає!

      Стомлені Олеся та Левко пошкандибали в Черкаси. Хлопчик через силу йшов поруч із сестрою, старанно приховуючи від неї, що йому зле і дуже хочеться лягти просто на дорозі, бо немає сил іти. У їхню останню ночівлю господарі, не довіряючи зовнішній покірливості, пустили їх ночувати у сінник, і він дуже змерз вночі. А потім вони йшли проти вітру, і Левко остаточно промерз. Але Олеся, поглинена новою бідою, не помічала недуги брата. «Пошукаємо собі притулок на ніч у Черкасах, а далі я щось придумаю, – думала дівчина. – Мабуть, придумаю!»

СКАЧАТЬ