Лоліта. Владимир Набоков
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Лоліта - Владимир Набоков страница 32

СКАЧАТЬ і так знищити своє минуле. Вона розпитувала мене про шлюб із Валерією, котра, звичайно, була справжнім посміховиськом, утім, на додачу для її хворобливого задоволення мені довелося вигадати або нещадно прикрасити цілу низку коханок. Їй на догоду я продемонстрував цілий ілюстрований каталог жінок, ретельно наділених відмінностями згідно з традиціями американської реклами, де цілий клас школярів зображують у тонкій расовій пропорції і завжди один, зате такий милий (як вони вміють це зробити) шоколадний круглоокий малюк сидить майже посередині першого ряду. Так само я знайомив її з жінками, змушуючи їх усміхатися та похитуватися, і всі вони – млосна білявка, нестямна шатенка й мідноволоса розпусниця – вишикувалися, мов на параді в борделі. Що банальнішими й стереотипнішими вони виходили, то більше подобалася пані Гейз моя вистава.

      Ще ніколи в житті я не робив і не чув стільки зізнань. Щирість та простодушність, із якою вона описувала своє так зване «любовне життя» від перших поцілунків до подружньої вільної боротьби, у моральному сенсі різко контрастували з моєю нахабною брехнею, однак із технічного погляду обидві конструкції були однорідними, адже піддавалися впливу одного й того ж матеріалу (мильних опер, психоаналізу та дешевих романчиків), з якого я брав своїх героїнь, а вона – свій стиль розмови. Мене неабияк розважили деякі сексуальні звички добродія Гарольда Гейза, про які мені повідомила Шарлотта, однак вона вважала мій регіт недоречним; загалом, розкривати її душу було так само нецікаво, як розтинати тіло. Я ніколи не бачив здоровішої за неї жінки, і це попри всі виснажливі дієти.

      Про мою Лоліту вона розмовляла рідко, правду кажучи, рідше, ніж про те немовля чоловічої статі з вицвілої фотографії, що була єдиною прикрасою нашої суворої спальні. У своїх позбавлених смаку фантазіях вона передбачала, що душа померлого малюка повернеться на землю в образі дитини, яку вона носитиме в цьому шлюбі. Попри те, що я не відчував особливого бажання продовжувати рід Гумбертів копією Гарольдового плода (Лоліту з солодким захватом кровозмішання я звик вважати своєю дитиною), мені спало на думку, що тривалі пологи з порядним кесаревим розтином та різноманітними ускладненнями десь у безпечному пологовому будинку наступної весни, можливо, дадуть мені нагоду побути наодинці з Лолітою впродовж кількох тижнів і годувати сп’янілу німфетку снодійними пігулками.

      Ох, як вона ненавиділа власну доньку! Найжорстокішим мені здалося те, що вона зі шкіри пнулася, щоб ретельно відповісти на дурнуваті запитання в книжці («Як зрозуміти свою дитину»), виданій у Чикаго. Дурниці тягнулися рік за роком, і Матуся мусила заповнювати щось на зразок інвентаризаційної анкети на кожен дитячий день народження. На дванадцятиріччя Лоліти Шарлотта Гейз, до заміжжя Беккер, підкреслила десять із сорока епітетів у розділі «Дитячий характер»: агресивний, вимогливий, галасливий, допитливий, дратівливий, млявий, негативістичний (двічі підкреслено), недовірливий, нетерплячий, упертий. Вона проігнорувала тридцять СКАЧАТЬ