Лоліта. Владимир Набоков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ж це не означало, що я втрачу свою любоньку, щойно таємно зробив її своєю? Свою похмурість я знову пояснив тим самим, що й уранці, зубним болем. Зуб, напевно, був велетенським корінним, із наривом завбільшки з коктейльну вишеньку.

      – У нас тут є, – озвалася Гейзиха, – відмінний дантист. Власне, це наш сусід. Доктор Куїлті. Здається, кузен чи дядько відомого драматурга. Гадаєте, минеться? Ну, як собі знаєте. Восени я замовлю йому поставити їй «скоби», як сказала б моя мати. Можливо, це трохи приборкає Ло. Боюся, останнім часом вона страшенно вам набридає. А перед від’їздом на нас чекає ще кілька штормових днів. Спершу вона категорично відмовлялась іти в кіно, і, зізнаюся, я залишила її в Четфілдів, тому що боялася просто зараз опинитись із нею наодинці. Може, кіно її заспокоїть. Філліс – надзвичайно мила дівчинка, і у Ло немає жодних причин не любити її. Чесне слово, мосьє, я страшенно співчуваю вашому зубові. Було б значно розсудливіше дозволити мені завтра вранці одразу звернутися до Айвора Куїлті, якщо біль не вщухне. А знаєте, я вважаю, що літній табір – значно здоровіше, значно розсудливіше, як я завжди кажу, заняття для дівчинки, ніж нудитися на приміському газоні, малюватися маминою помадою, заважати скромному вченому джентльменові та влаштовувати сцену з першого-ліпшого приводу.

      – Ви переконані, – вимовив я нарешті, – що вона буде там щасливою? (Убогість, найубогіша вбогість!)

      – Для неї ж краще, щоб так і було, – кинула жінка. – Однак табір – це не іграшки. Ним керує Ширлі Голмс, знаєте, вона написала книжку «Дівчатка біля вогнища». Життя в таборі допоможе Долорес подорослішати в різних аспектах – здоров’я, характеру, освіченості – та особливо в плані розуміння відповідальності перед іншими людьми. Може, візьмемо свічки та вийдемо з ними трохи посидіти на веранді чи ви хочете лягти до ліжечка й поняньчитися зі своїм зубом?

      Поняньчитися зі своїм зубом.

      15

      Наступного дня вони поїхали до міста, щоб купити необхідні для табору речі: новий одяг діяв на Ло, мов чари. За обідом вона нагадувала звичну насмішкувату себе. Поївши, вона одразу піднялася до своєї кімнати, щоб заглибитися в комікси, придбані для дощових днів у таборі «Ку» (до четверга вона так ретельно вивчила їх, що врешті-решт залишила вдома). Я теж повернувся до свого барлогу й сів писати листи. Згідно з моїм новим планом, я вирішив податися на морське узбережжя, а потім, коли почнеться новий навчальний рік, поновити своє перебування в Гейзівському будинку, адже вже тоді знав, що не зможу жити без цієї дівчинки. У вівторок вони знову вирушили на закупи, доручивши мені відповісти, якщо, поки їх не буде, телефонуватиме директорка табору. Вона справді зателефонувала, і за місяць чи близько того нам випала нагода пригадати нашу приємну бесіду. Того вівторка Ло обідала у власній кімнаті. Вона довго плакала після чергової сварки з матір’ю і, як уже траплялося раніше, не хотіла, аби я бачив її заплакані очі: у дівчинки був той особливо ніжний колір обличчя, і після сліз СКАЧАТЬ