Воля Ізабелли. Ганна Гороженко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ледь не зіштовхнувся з архієпископом- той роздратовано відштовхнув неуважного молодика. В кінці алеї Каетан Ігнацій Солтик оминув череду карет. Коні, які довезли до палацу хазяїв, задоволено жували сіно. Візники спілкувались і жартували. За мить єпископ Краківський дістався навстіж відчинених воріт палацу.

      Солтик у Варшаві – гість небажаний. Адже саме він розпочав бунт, який тепер щодня ширився країною. Спершу єпископ Краківський спровокував сварку із послом Московії Рєпніним. Попри свій сан, який зобов’язує бути смиренним, поляк дошкуляв і дорікав Рєпніну в його політичній необачності та короткозорості.

      Ох, як же він влучно втрапляв своїми ремарками у саме серце царициного посланця! Москаль виявився мстивим і наказав солдатам пограбувати та понищити маєтки Каетана Солтика. Обійстя самого єпископа Краківського! Образа від Катерининого холопа, про яку дізналась уся Річ Посполита. Не дивно, що відтоді Солтик з легкістю збирав довкола себе невдоволених політикою короля поляків, які не бажали урівняння прав католиків та православних. Все вірно прорахував єпископ – і запальний характер посла, який нав’язує царицину волю королю, й реакцію шляхти, що лютувала через монарха, та найбільше його посіпак – русинських магнатів Чарторийських та Любомирських, які хоч і стали католиками, та, вочевидь, свої холопські русинські корені не забули. Стратегія єпикопа була правильною.

      Солтик уже вийшов з Вілянува, звернув з освітленої ліхтарями дороги і тепер прямував попід величезними липами вздовж палацової стіни. Тут, серед гілля, його огрядну постать не розгледіти. На розі він побачив карету з четвіркою коней. На козлах сиділи двоє – один дививсь уперед, інший роздивлявся на всі боки. Щомиті екіпаж міг рушити. Каетан Солтик відкрив дверцята ридвана і плюхнувся на м’яке сидіння з подушками. Дістав хустинку і нарешті витер піт. Навпроти у кутку примостився худорлявий чоловік у чорному. Хриплуватим голосом латиною він звернувся до єпископа Краківського.

      – Carus amicus,[3] брате. Бачу, пригод ви не боїтесь.

      – Я мусив це зробити ваше…

      – Не треба, взагалі не звертайтесь до мене. Ми говоримо з вами, як друзі.

      Солтик кивнув.

      – Мій люб’язний друже, те, що ми мусимо з вами зробити – річ необхідна. Господу потрібні ваші зусилля. Мир і спокій на нашій землі може гарантувати лише матінка Церква. А тому буллу нашого Папи Климента XII ми маємо виконати. Польща повинна бути очищена від масонів. І повірте мені: тоді вас і ваші задуми підтримають всі королі Європи, для яких Папа – названий батько.

      – Так, ваше… Так-так, я розумію. Я все зроблю, що в моїх силах.

      Карета з четвіркою мчала вулицями Варшави. Екіпаж пролетів повз розкішний палац єпископів Краківських. Але не зупинився. Ігнацій Солтик у Варшаві інкогніто. Більше того – у місті будь-якої миті йому загрожує арешт. Карета різко зупинилась, співрозмовник у чорному вийшов. Каетан Солтик оком не встиг моргнути, як постать розчинилась серед цілковитої СКАЧАТЬ