Соловецький етап. Антологія. Антология

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ допити, то таких тяжких мук певно ще не було нігде, як мучать московські кати. Розпікають залізо та прикладають до тіла того чоловіка, що його допитують, то кладуть руку в двері й придушують дверима, то загонять гарячі шпильки під нігті. Але все таки, які муки не задавали, то не могли з мене нічого випитати і не було явних доказів, але ж все таки порахували підозрілим контрреволюціонером, то й засудили на шість років Соловецької каторги. Зібрали нас в Житомирську в’язницю 1000 чоловік і привезли нас на Соловки, – станція Таїбула, і тут нас висадили з вагонів і привели до бараків, де були поселені бідні люде. Як глянув я на сих людей, то вони вже не похожі на людей, а на мерців, наче од довгого сну з того світа повставали. З’єднали нас докупи, то як глянеш кругом себе, то тих людей не сотні, а тисячі і все українці та частина кубанців та донців. Тут були старі люде по років 70 і молоді по років 16, а уроки давали всім однакові.

      Уроки були такі, що дають зробити за день, то така людина, як мрець, не зможе виконати навіть і за тиждень, а як скажеш, що такого урока виконати нема сили, то за такі слова дуже карали, навіть і смертю: зараз роблять слідство звідкіля ти і за що сидиш, а через те питали, що між нами було скільки московських злодіїв. Як тільки не кацап, то зараз же уб’ють і пишуть формулярі, або за побіг або як контрреволюціонер, що вів контрреволюційну пропаганду поміж каторжанами. Як виряжають на роботу чоловік чотириста, або більше, то дають конвоя чоловік 20, з них самі каторжане, які на волі працювали в «чека» та злодії, які робили збитки мирному населенню, от з них виходять страшні катюги. І кажуть невільникам, що ви зараз в нашому розпорядженні та дають свій наказ, що повинні іти по 5 чоловік уряд; хто поверне вбік, вліво чи вправо, чи вийде вперед, чи останеться іззаду, то зараз пускається рушницю у діло. Так воно і було; як довідались, що в кого є гарна одежа, що привіз з собою, то таку людину, хоч вона нікуди й не повертає, викликають з ряду невільників, відгонять від себе кроків на 20 та й стріляють. Людина пропадає, а ці катюги складають акта, що невільник втікав і за те застрілено його. Вищі кати цих катів нагороджують майном убитого.

      Приходим у ліс, – призначають уроки. Як глянеш на такий урок, аж всередині похолоне: як не працюй, то не виконаєш. Через такі великі уроки, що не можуть виконати, то невільники роблять себе каліками: одрубують собі пальці на руках і калічать ноги, щоб позбавитися такої тяжкої праці. А хто не виконає урока, то раздягають та й ставлять на мороз на годин 4 або 5. Багато було таких, що не видержувало такої стоянки і замерзали на морозі. Опісля кинуть мертве тіло під барак, та й лежить воно з тиждень. Приходить начальник командіровки та й каже, що всім так буде, коли не будуть виконувати уроків. Платили дуже гарно за цю працю – 20 коп. за тиждень, а кормили ще лучше: рано в чотирі години дають сніданок не більш як 2 ложки каші, а у вечорі прийдеш з праці в годин десять або 11, як виконаєш урок, то одержиш 600 грамів хліба, кварту юшки з гнилої риби, в якій де-не-де плаває крупа, а не виконаєш уроку, то дають хліба 300 гр. і юшки менче та посадять у карцер, СКАЧАТЬ