Соловецький етап. Антологія. Антология

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ я в одну сторону, подивився в другу, в усі краї, аж угледів я величезні озера, а з озер дим куриться. Побачив я ще й будинки. Тоді я озвався до своїх, щоб вони замітили в якому напрямку лежать озера й будинки (показав я їм рукою). Насилу ізліз додолу, бо вже зовсім стратив силу. Подорожники погодились, щоб я трохи одпочив і тут ми порадилися, що нам далі робити, бо ми не знали, що це тут за люде живуть.

      Пішли ми далі, у тому напрямку, куди я їм показав. Доходимо до невеличкої річки, такої, що можна її переступити по камінні, і бачимо, лежить стежка, як гадюка покручена. Пішли по тій стежці… Було ще рано, ще сонце не зійшло, як нас довела стежка до тих будинків. Приходимо ближче, – чуємо людську мову і дитячий крик. Ну ми не знаємо, що це за сторона: чи совєтска, чи фінска. Ми зробили засаду, посідавши у лісі. Прислухаємося… По крику людей можна було догадатись, що там, трохи далі за цими будинками, живе якесь велике населення, бо чуть нам було багато людської мови і дитячого крику юрби. Нас це не задовольняло. Ми боялись попасти в руки будь кому. Вирішили ми оставатися на місці та придивляться, що тут єсть і хто в тому господарстві, що проти нас. І так ми рішили ждати до ночі і тоді зробити розвідку. Коли присмеркло добре, так, що не можна було узнати, як ми будемо по господарству ходити, то ми тоді вирушили. Господарство було складене так: стояло дві гарні жилі будівлі та дві гарні холодні будівлі. Лежав ожеред кулів соломи, сани, валялися бочки порожні, а між ними і повні, але не знаю з чим. Крім того, стояв оббитий дошками сарай, похожий на крамницю. У жилих будинках світилося і видно було, як люде поралися. Завдяки тому, що на господарстві не було собак, то ми могли поводитися, як дома.

      Розрахували ми, що господарство це є базою постачання людей при розробках лісу, котрими керує ГПУ. В будівлі світилося. В хаті були: в одній кореєць із жінкою, а у другій ціла сім’я. Придивляємось, аж на ґанку біля хати стоїть діжка із водою, а там мокла риба. Був це для господаря нежданний день по видатку риби на їжу. Бо ми ту рибу забрали да без хліба, без нічого поїли і трохи підкрепилися. А там відірвали дошку у крамниці та й улізли до неї. Там було сало, консерви, хліб печений, сахар, кружки, кожухи, валянки, нові чашки та інша всячина. Ми собі взяли хліба, сала кіл з 5, консервів 30 штук, сахару, порожніх мішків на харчі, по чашці, бо в нас погані були. І більше нічого ми не взяли. Навантажились… Потім сіли під тим господарством та наїлися і пішли далі. Одійшли кілометрів з 5, наклали вогню і почали уже справлятся. Нагріли окропу, напилися чаю, наїлися і полягали та трохи одпочили. А потім ізнов у подорож. Ідемо, коли знов озеро. Дійшовши до того озера, ми побачили, що воно дуже велике. У нас були цвяхи, пилка, сокирка. Так ми нарізали сосон, ізробили собі плота, поробили весла, склали свої речі і поїхали собі на другу сторону озера. Переїхавши озеро і придержуючися свого напрямку, пішли ми далі. Проходили ми велетенськими лісами, горами, болотами та камінням. Після озера ми йшли ще два дні та й дійшли до якоїсь вузенької лінії. Пройшли ми по тій лінії до самого СКАЧАТЬ