Соловецький етап. Антологія. Антология

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ (тільки справжніми, а не «кіновими») большевики тероризували і без того залякану людність СССР.

      Підсовєтські люди знали, що то значить поїхати «у вагонах холодних на, всім відому, станцію Кемь», а далі й на Соловки. Уже в дорозі в’язень відчував увесь жах того, що чекає його на цьому острові смерти:

      Соловки, Соловки,

      Дальняя дорога!

      Сердце ноет от тоски, —

      На душе тревога.

      Сидячи в ізоляторах, люди складали багато пісень віршів, «частушок». Фолкльор цей, мабуть, так і загине, бо з тих, що там сиділи, мало хто повертався «на волю».

      Соловки, концтабори – це передусім лісозаготівлі. Про роботу в лісі, жах цієї праці співається не в одній пісні, складеній в’язнями.

      С утра до поздней ноченьки в лесу

      Пилим, колем елку и сосну.

      Пилим, колем и складаем,

      ГПУ мы проклинаем, —

      Ах, зачем нас мама родила?!

      Ах, сколько было, было там чудес!

      Об этом знает только темный лес.

      На пеньки нас становили,

      Раздевали и лупили, —

      Ах, зачем нас мама родила?!

      У наведеній щойно й поширеній більше серед кримінальних в’язнів пісні відчувається певною мірою притаманний цій категорії мешканців концтаборів «легкий» погляд на життя.

      Інші мотиви чуємо у вірші, складеному політичними в’язнями:

      Нехай від кулі ворога умру

      Солдатом невідомим у степу:

      Земля прийме хоч труп благословенний, —

      пише в’язень про свою майбутню боротьбу з большевизмом.

      І вірим, змучені, на смерть засуджені,

      Що прийде помсти час і кари вам, —

      співали в’язні на будівництві Біломорського каналу, де загинуло понад 100 000 чоловіка.

      Спіть невідомі, спіть замучені,

      Спіть у мохах серед лісів.

      Шумлять сосни соловецькі

      Над могилами борців, —

      співали соловчани.

      Соловецька каторга, що її слушно там називали «Совєтським Союзом у мініатюрі», була барометром внутрішньої і навіть зовнішньої політики Совєтського Союзу. Коли крива терору в країні йшла вгору, – число каторжан на Соловках збільшувалось, а терор на самому острові набирав нечуваних, нелюдських форм. Коли ж та крива в країні ішла на спад, на Соловках теж легшало. Коли, приміром, у 1926 року у Польщі забито совєтського повпреда Войкова, то на Соловках у відповідь на це негайно ж розстріляно 100 найвидатніших в’язнів.

      Перетворені 1922 року на «Соловецкий лагерь особого назначения» Соловки за п’ятнадцять років свого подальшого існування не раз відповідно змінювали й свою назву. З посиленням терору в середині Совєтського Союзу вони перетворюються на «Северные лагеря особого назначения», що складаються з концтаборів, розташованих на півночі і передусім навколо Білого моря. Центром соловецької каторги, як і цілого «Севлага», СКАЧАТЬ