Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Чи від руки женихів отих високодумних загине,

      Наче зацькований лев, що мечеться поміж мисливців,

      Бачачи з жахом, як швидко підступне їх вужчає коло,

      Так хвилювалась вона, поки сон не прилинув солодкий, —

      Тілом ослабла, на ложе схилилась і тихо заснула.

      ⁷⁹⁵ Інше замислила тут ясноока богиня Афіна:

      Привид створила вона, подобою схожий на жінку —

      Мужнього серцем старого Ікарія доньку Іфтіму,

      Що за Евмела пішла, який проживає у Ферах.

      До Одіссея божистого в дім вона привид послала,

      ⁸⁰⁰ Щоб Пенелопі скорботній, яка умлівала сльозами,

      Плач припинити невтішний, і сльози, й гіркі вболівання.

      В спальню примара ввійшла, не зрушивши засув ремінний,

      Стала у голови сплячій і слово таке їй сказала:

      «Спиш, Пенелопо, скорботою любе намучивши серце!

      ⁸⁰⁵ Вічні боги, що безжурно у небі живуть, не дозволять

      Плакать тобі і журитись, – повернеться скоро додому

      Любий твій син, нічим-бо не винний він перед богами».

      В відповідь мовила так багата умом Пенелопа,

      Сном оповита солодким за брамою марень сновидних:

      ⁸¹⁰ «Як ти прийшла сюди, сестро? Адже ти не часто раніше

      В мене бувала, бо надто далеко від нас проживаєш.

      Як же ти радиш тепер вгамувати ці сльози й ридання

      Журні, що тугою серце і душу мені огортають?

      Спершу загинув мій муж благородний із серцем левиним,

      ⁸¹⁵ Найвидатніший з данаїв у доблестях різноманітних,

      Слава якого в Елладі і в Аргосі широко лине.

      Нині ж улюблений син з кораблем десь поплив крутобоким,

      Юний, без досвіду ще, ні до праці він, ні до поради.

      Ним іще більше тепер я журюся, аніж чоловіком, —

      ⁸²⁰ Вся аж тремчу я за нього й боюсь, щоб не сталося лиха

      З ним ні між тими людьми, до яких він поїхав, ні в морі.

      Має-бо він ворогів, що лихе умишляють на нього

      Й хочуть раніше убить, ніж до рідного вернеться краю».

      Відповідаючи, мовить до неї ледь видна примара:

      ⁸²⁵ «Більше сміливості, сестро, нічого не бійся душею!

      Подорожує усюди супутниця з сином, якої

      Кожен бажав би собі чоловік, бо усе вона може,

      Діва Паллада Афіна, й твоїй співчуває скорботі.

      Отже, й послала мене вона все це тобі розказати».

      ⁸³⁰ В відповідь мовила знов багата умом Пенелопа:

      «О, як богиня ти справді і голос ти чула божистий,

      То й про того нещасливого всю мені правду повідай:

      Ще він живий і досі десь бачить він сонячне світло,

      А чи загинув і в темній домує Аїда оселі?»

      ⁸³⁵ Відповідаючи, мовить до неї ледь видна примара:

      «Ні, я про нього не можу напевне тобі розповісти,

      Ще СКАЧАТЬ