Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ далі пішов до печери великої, де пишнокоса

      Німфа жила, – на ту пору якраз він застав її дома.

      Полум’я в неї велике палало на вогнищі, й запах

      ⁶⁰ Кедра сухого й пахучої туї далеко по всьому

      Острові линув. Вона ж виводила пісні дзвінкої

      І, золотим на кроснах керуючи човником, ткала.

      Ліс зеленів густолистий навколо печери тієї —

      Вільха росла, і тополі стрункі, й запашні кипариси;

      ⁶⁵ Птахи у вітті густому гніздилися ширококрилі —

      Яструби й сови, а з ними іще й прибережні ворони

      Довгоязикі, що з моря прожиток собі здобувають.

      Там же, навколо печери глибокої, скрізь винограду

      Порозросталися лози, дозрілими гронами пишні.

      ⁷⁰ І недалеко одне біля одного воду прозору

      Чисті чотири джерела струмили у сторони різні.

      А навкруги килимами м’якими з селери й фіалок

      Луки стелилися. Навіть безсмертний, сюди надійшовши

      Й глянувши, зачудувався б і в серці відчув насолоду.

      ⁷⁵ В захваті щирому тут зупинився гонець світлосяйний.

      Потім, коли надивився і тим свою душу натішив,

      Він увійшов у простору печеру. Глянувши тільки,

      Зразу ж його упізнала Каліпсо, в богинях пресвітла,

      Бо один одного вічні не можуть богове не знати,

      ⁸⁰ Навіть коли б між собою й ніколи вони не стрічались.

      Та не знайшов Одіссея, відважного серцем, в печері, —

      Як і раніш, той на скелі сидів прибережній, і плакав,

      Смутком, слізьми і риданням свою розриваючи душу,

      І в неозору морську далечінь крізь сльози дивився.

      ⁸⁵ І запитала в Гермеса Каліпсо, в богинях пресвітла,

      В крісло чудове, блискуче його посадивши гостинно:

      «З чим же то, золотожезлий Гермесе, до мене прийшов ти,

      Гостю мій любий та гожий? Не часто буваєш ти в мене.

      Що тобі треба, скажи, – спонукає-бо серце зробити

      ⁹⁰ Все, що я в силі зробить, усе, що зробити можливо.

      Прошу, заходь, щоб могла як гостя тебе я прийняти».

      Мовивши це, богиня поставила стіл перед гостем,

      Повний амбросій, червоний нектар із водою змішала;

      Із задоволенням їв і пив тут гонець світлосяйний,

      ⁹⁵ А як уволю поснідав і їжею дух підкріпив свій,

      То до богині звернувся і в відповідь мовив до неї:

      «Ти мене, бога, питаєш, богине, чого завітав я, —

      Щиро тобі розповім, як сама ти того побажала.

      Зевс наказав мені йти сюди, йшов я не з власної волі.

      ¹⁰⁰ Хто б це хотів добровільно пробігти солоного моря

      Простір безкрайній? То й близько тут місця не видно, де люди

      Жертви священні богам в гекатомбах приносили щедрих.

      Та неможливо веління егідодержавного Зевса

      Переступати СКАЧАТЬ