Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ безсмертним богам, що простором небес володіють,

      ⁴⁸⁰ І подадуть тобі шлях вони той, якого ти прагнеш».

      Так говорив він, і любим тоді зажурився я серцем,

      Він-бо загадував знову мені по імлистому морю

      В довгу й важку до Єгипту дорогу назад повертати.

      В відповідь все ж я з такими звернувся до нього словами:

      ⁴⁸⁵ «Все це я так і зроблю, як мені ти наказуєш, старче,

      Тільки всю правду тепер розкажи і повідай одверто,

      Чи повернулись додому тоді з кораблями ахеї,

      Що, вирушавши з-під Трої, їх Нестор і я залишили,

      Чи з кораблем своїм разом хто смертю гіркою загинув,

      ⁴⁹⁰ Чи на руках хто у друзів умер, війну закінчивши».

      Так говорив я, а він у відповідь мовив до мене:

      «Нащо, Атріде, запитуєш? Краще б не знав ти нічого

      Й думки моєї не відав про це, – гадаю, недовго

      Втерпиш без сліз ти, про все те дізнавшись од мене докладно.

      ⁴⁹⁵ Впало багато із них, а багато й живими лишилось.

      Двоє лише з ватажків міднолатного війська ахеїв

      При повороті загинули, – сам ти в бою тім брав участь.

      Ще одного десь живого широке затримало море.

      З довговесельними десь кораблями й Еант там намучивсь:

      ⁵⁰⁰ Спершу-бо кинув його Посейдон з кораблем на великі

      Скелі Гірейські, проте врятував самого з безодні.

      Смерті уникнув би він, хоч і був ненависний Афіні,

      В зарозумінні якби він зухвалого слова не кинув,

      Що проти волі богів уникне морської безодні.

      ⁵⁰⁵ Чув Посейдон, як гукав він слова оті високодумні,

      І, ухопивши тризубець руками потужними, гнівно

      Вдарив об скелю Гірейську, й надвоє вона розкололась,

      Тільки уламок зостався, а другий у море звалився —

      Той, що на ньому тримався Еант і блюзнив так зухвало, —

      ⁵¹⁰ Він за собою й потяг його в хвилі безмежного моря.

      Так і загинув Еант, водою солоною впившись.

      Брату ж твоєму від Кер пощастило втекти і в доладних

      Суднах умкнути, – Гера-владарка його врятувала.

      Тільки коли стрімковерхої кручі Малеї вже близько

      ⁵¹⁵ Він допливав, налетіла на нього страшна хуртовина

      Й, скорбного, знов понесла по багатому рибою морю

      Аж на край світу – туди, де раніше Фіест мав оселю

      З давніх-давен, а тепер там Егіст домував, син Фіестів,

      Та й відтіля йому путь поворотна знайшлася щасливо:

      ⁵²⁰ Вітер назад вже боги повернули, й прибув він додому,

      Радісно вийшов на рідну він землю отчизни своєї,

      І припадав до землі, й цілував її, й сльози гарячі

      Бігли з очей, щасливих, що бачать ізнов батьківщину.

      Та спостеріг із чатівні його чатівник, що поставив

      ⁵²⁵ Хитрий Егіст його там, обіцявши СКАЧАТЬ